Читати книгу - "Закон Хроноса"

імперії, що переросла в нескінченну війну,— потер він чоло.— Дивіться, яку величезну проблему треба буде розв’язати.

— Я намагаюся зрозуміти, але в мене починає паморочитися в голові,— поскаржився Мицик.— Іще трошки, і мізки у вузлики зав’яжуться.

— Гадаєш, Герон і справді перший? — запитала Лєна.

Гумбольдт кивнув.

— Я щойно зрозумів, що може статися. Наш маленький друг потрапить не в ті руки й зіграє вирішальну роль у майбутніх війнах. Якісь безсовісні ділки вдосконалять його й створять нове покоління військових машин, які й призведуть до занепаду людства. Я не можу цього допустити.

— Що ти збираєшся робити? — насупилася Шарлотта.

Гумбольдт відкашлявся.

— Завтра вранці, у вівторок, 22 червня 1895 року, я зміню історію. Я ввійду в машину часу й повернуся в певне місце й у певний час і внесу зміни, які, я впевнений, порушать ланцюг подій і повернуть хід історії в нормальне русло. Я роблю це всупереч своїм переконанням. Але вважаю за потрібне.

Стало тихо. Чулося тільки цокання годинника та стукіт дощу по склу.

Шарлотті здалося, що вона недочула. Вона озирнулася на інших, але на їхніх обличчях теж була розгубленість.

— Чого ти хочеш?

— Змінити історію,— відповів дослідник.— Природно, я не можу ручатися, що все зміниться на краще, але дуже сподіваюся, що мої розрахунки вірні, і результати будуть позитивними.— Він зупинився біля вікна й подивився вслід грозі, що віддалялася.— Розповідь Оскара підтвердила, що іншого виходу немає.

35

Ш арлотта провела пальцем по губах.

— Виправ мене, якщо я помиляюся, але чи не ти казав, що ніколи — ні за яких умов — не можна втручатися в хід часу? Я особисто була присутня, коли ти розповідав, що небезпека подорожі в часі полягає в тому, що можна піддатися спокусі вирішувати, яка подія може вплинути на хід історії. Чи не твої слова, що до часу не можна ставитися нерозважливо? Якщо витягти карту з карткового будиночка, то обрушиться вся конструкція.

— Це було до того, коли я зрозумів, що створення машини часу вже змінило хід подій. Крім того, тут головне слово — нерозважливо. Я твердо впевнений, що ми маємо змінити тільки одну подію, й історія повернеться у своє русло.

— І що це за подія?

— Убивство імператора.

Шарлотта ледве не задихнулася.

— Убивство…

— Імператора, цілком правильно. Дивіться,— Гумбольдт підійшов до дошки й витер латинські слова минулого заняття. Він узяв крейду й провів зліва направо довгу риску. Поділив її вертикальними рисками на нерівні відрізки, так що малюнок став схожий на нотну партитуру.

— Уявіть собі, що це пряма часу. Від початку часів і до кінця світу. Немає відгалужень, розривів, затримок. Час завжди тече однаково, безупинно. Минуле ліворуч, майбутнє праворуч. Ми перебуваємо тут,— поставив він галочку посередині прямої часу й своїм упевненим почерком написав: «Сьогодення». Потім поставив другу галочку й підписав: «Замах».— Імператора вбили п’ятого червня, десь тут. Майже одночасно в «Берлінер Моргенпост» з’явилася стаття про нашу машину часу. Потім ситуація почала виходити з-під контролю. Безлади в місті, повторне прийняття закону про соціалістів, скликання тимчасового уряду, замах на мене й убивство Елізи. Такі різні події, але всі вони починаються з певної дати. Тут! — поставив він жирну крапку.— Спочатку я вважав, що це все випадковості, але тепер думаю, що події пов’язані одна з одною. Можна назвати їх причинним ланцюжком. Ланцюг подій, які випливають одна з одної. І я переконаний, що за Берінгером стоїть таємна сила, що хоче прибрати до рук наш апарат.

— Що за таємна сила? — запитав Оскар.

— Гадаю, підпільна організація. Коло змовників, які спочатку вбили імператора, а тепер і нас намагаються позбавити життя. Постріл, яким убили Елізу,— безпосередній результат цих подій.— Він намалював іще одну риску, зобразив маленький хрест і обвів його сердечком.— Ми не будемо впевнені у своїй безпеці, якщо машина перебуватиме в руках людей, яких я поки не можу назвати. Тому охороняти її потрібно цілодобово. І швидко діяти. Єдиний шанс зупинити цю спіраль смерті — повернутися в минуле й запобігти замаху на імператора,— Гумбольдт поставив найостаннішу риску в ряду.— Загалом, убивство імператора запустило всі інші події. Не трапся цього, не було б безладів, політичних розбіжностей, громадянської війни. Ніхто не зацікавився б тим, що ми будуємо, ні в кого не було б причин позбавляти нас життя. Тому потрібно зробити саме те, від чого нас намагаються утримати. Потрібно подбати, щоб замах не відбувся і щоб змовників було викрито. Після цього, і це найголовніше, треба знищити машину часу. Це потрібно для того, щоб ніхто інший з її допомогою не зміг маніпулювати часом. Якщо мої розрахунки правильні, то всі наступні події не відбудуться, включаючи військові конфлікти в майбутньому й убивство моєї коханої Елізи.

Він покрокував по кімнаті.

— Мені потрібно всього кілька фактів, а потім я піднімуся в машину часу й повернуся у двадцять шосте травня.

— Але ж імператора вбили п’ятого червня,— заперечила Лєна.

— Так, але мені потрібен час, щоб зібрати інформацію. Нам знайомий пістолет, ми знаємо, де його зробили. Невелике розслідування, і дізнаємося, хто його замовив. Я дуже сподіваюся, що це виведе мене на головних змовників. Залишиться лише запобігти замаху. Необхідно оглянути місце проведення заходу. Потрібно дізнатися, де стояв той, хто стріляв. Такий план, і я погоджуся з кожним, хто назве його повним божевіллям,— сумно посміхнувся дослідник.

Шарлотту його слова переконали не до кінця.

— Припустимо, що все вийде,— сказала вона.— Ми повернемося й запобіжимо замаху. Ти впевнений, що це допоможе запобігти і війні?

— Не на сто відсотків. Але, принаймні, не буде причини для громадянської війни. Ніхто не зможе обвинуватити робітників в убивстві імператора, не введуть закон проти соціалістів, не буде барикад на вулицях. Не можу гарантувати, що це вбереже країну від війни в майбутньому, але,