Читати книгу - "Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань, Марія Миколаївна Влад"

“Не завше у середу Петра”.

“Женивси бідний на Петра — ніч була мала”.

“Єму пішло из Петрового дня” (важко).

“Днини є лиш до Петра, а по Петріх днини — жменя: зазорєло — і вже вечір”.

Ґаздівські ради вчать: найліпше брати бриндзу з полонини до Петра. Барани, бики перед Іллі треба відлучєти вид овец и коров. Котрі барани на заріз ци на продаж, то треба зачінати їх годувати до лою — давати добру, свіжу пашу.

До Петра пророб’єти траву лише на отаву, а по Петріх треба си брати до кішні трави. Скошене сіно у цвіту є доброу поживоу для маржини.

До Іллі треба ділити бджоли, по Іллях це уже недобре робити — пізно.

При сінокосах уважєти, аби сире сіно не метати у сіна (стоги). Буде сухе — зелене сіно для маржини, а не шкідливе сире, изпліснявіле, стухле.

Через свої кооперативи (о! уже були кооперативи) продавати афини і самим учітиси вироб’єти з них добрі напитки. Використовувати урожу малин на продаж, це дає добрий дохід.

Лишилося кілька великих свят восьмого місяця — копня. Бо про громові святки цего місяця уже сказали.

19. VIII велике урочисте свято Преображенія. Як до Івана Купала не можна купатися у ріці, так до Преображенія не можна їсти садовину. Почерез умерлих. Треба їх уперед дати бідним за померші душі, аби ті покушали, відтак можна і собі їсти. Тому приносять на Преображеніє до церкви огірки, помідори, качулки маку, яблука паперівки, груші-спасівки, сливи, варені кукурудзяні качани, завиваники з маком, яблуками, букети квітів, особливо васильки, Боже тіло, солом’янки (безсмертник), самнасію — усе це разом із глечиками з водою піп святить коло церкви. Варто побачити ці дивовижні натюрморти з квітів, овочів, фруктів у різнобарв’ї сонячного серпневого дня! Веселоликі ґазди і ґаздині навперехрест носять одні одним садові і городні дари за простибіг: “Най Бог прийме перед дєдевої душі”. — “Простибіг, най Бог прийме!” Обдаровані кушають книші, печені на капустянім листі, з бриндзою і кропом, молоду кукурудзу, винні жовті грушки, великі рум’яні і солодкі плоди білосливу, запивають водою. З ними попоїли і тоти душі, що їх згадали.

Це перше жниварське свято. Його разують (тільки раз їдять), аби сколосилося. “Єкби на це свєто убиу стрілец звірину, то сім років ни будетци єму вести стрілецтво. І сам мусит пострілитиси. У цес день ни можно давати ватри з хати, бо буде маржина шкідна та й може хибувати у молоці”..

28 копня — Перша Богородиця. Стрільці рвуть мак у це свято і ховають. Як робиться сильця на оріпки (куріпки), то довкола сильця обсипають тим маком землю — оріпка мусить упастися в сильце.

29-го — другого дня по Богородиці — Лукотворенного. Гуцули того дня роблять толоки на сінокоси. Кажуть діди наші, що то був чоловік, роджений без рук, без ніг, але жив і файні образи малював(?)...

Вересня у Карпатах не було, бо так природа дала, що по Першій Богородиці жовкне лист — робиться з лісів золото і смарагд. Настає жовтень. Це дев’ятий місяць у року./Або ще його називають по святах: “на Головосіка”, “на Михайла”, “на Здвижіннє”.

На Головосіки — 11.IX (Усікновеніє голови святого Івана) не вільно їсти всього, що головкасте — капусти, цибулі, часнику, маку, горіхи. Кажуть, що з кожної городини, садовини, що росте головками, почуріла би кров, якби його рвати або сікти. Люди говіють, а стрільці постять, бо це найбільше стрілецьке свято в року. Усі стрільці чистять свій стрій і йдуть на полювання того дня. Мої вуйки убивали, бувало, зайців, лисів на Головосіки щороку. Кажуть, що сам князь лісів — олень іде на пушку цього дня. Щоправда, оленів ніколи не можна було стріляти. В давнину була така велика кара за оленя, що стрільці убивали один одного, як котрий запримітив другого, що убив на ловах оленя... Це ще і мої батьки затямували. Тепер браконьєрам це якость минається; б’ють оленя через роги, та й м’ясо вважається делікатесом.

14.ІХ — день Бабиного літа, по-церковному — Семена Ставника. Це давний, старовіцький Новий рік; з ним зв’язано багато ворожінь і вірувань — про погоду на цілий рік. Яке Бабине літо, така буде осінь. Який закрасний цей день, такий заврожайний буде рік.

Михайлове Чудо — 19.IX — дуже пригікчливе свято; хто робить цего дня, того чудо-причка не мине. Ще бабка застерігала цього дня ні з ким не сваритися, уникати прокльонів, бо так станеться.

На Другу Богородицю — 21.IX — уже вся маржина повинна бути дома; полонини порожніють, смутніють, а села веселіють голосами, худібкою.

27. IX — Здвижіння — велике рокове свято. Від цього дня зачинають відлітати гуси та інші птахи до теплих країв. Як летять гуси восени, то за чотири тижні зима, а навесні — весна.

Уся диханя в цей день ховається у землю зимувати, а на Благовіщення вилазить. “Земня ни приймає лиш ту гадину, шо укусит чоловіка. Уна узимі издихає из студени на земни”. “На Здвижіння сходяться усі гадини до одної старшої; вона є ангел від Бога післаний, що на той день перекинувся у гадину. Старша гадина веде усіх зимувати у теплиці-головиці”.

Давно по Здвиженню розходилися опришки на зимівлю, а на Юрія збиралися на умовлених восени місцях. При розлученні і сході так стріляли верхами з пістолів, що аж дим гори укривав.

Третьої днини по Здвиженню — Осафата, “того, шо на єго (Осафатовій долині) буде Страшний Суд”. Осафата святкують, аби видітися на Осафатовій долині в часі Страшного Суду.

Пожовклий у жовтні лист зачинає опадати — надворі десятий місяць падолист.

Найбільшим осіннім святом є Покрова (14.Х), вона покриває усю весняну, літну і осінню роботу. На- Покрову уже повинна бути зібрана уся городина. Хто не вибере барабулі до Покрови, то дере її з ватрою з-під снігу. Покрова лакома покривати землю снігом. У горах часом зачинається від Покрови зима. На Покрови до