Читати книгу - "З неопублікованого, Олександр Олесь"

ні вірити, ні йти… (№ 103).

Сад і квітне, і пахтить...; Прийди, схопи нене і вирви…; Пролинуть їх міщанські дні...; Минають дні солодким сном…; Раз прийшла Церера вранці…; Розкажи нам, розкажи нам...; Прокинувсь я в волошках польових…; Він все ішов, ішов в негоду...; Пішла... Ні відгуку, ні погляду, ні слова...; Розквітла ти і всіх зачарувала... (№ 29).

Коли палаю я в огні думок; Не любиш ти, знущаєшся, глузуєш…; Підбитий кулею зневір'я і розпуки... (№ 24).

О Україно-мати! Зглянься, заспокой... (№ 800).

В туманах тоне Божий світ…; Голубка моя і марніє, і в'яне...; О, як я вірити б хотів…; Тихо! Як тихо у лісі!..; Ми божевільні. Із мертвого моря…; На вулиці між панською юрбою... (№ 25).

Іде він, згорблений хрестом...; По саду, по темнім гаю…; Круг мене голуби літали... (№ 104)

Замовкли струни і мовчать... (№ 344).

Годі, старці, на других нарікати... (№ 310).

Горів в його серці огонь золотий... (№ 315).

У саду зеленім... (№ 657).

Плач, моя кобзо, невтішно ридай... (№ 556).

 

1910

 

Зустрінемось, хвилину поговорим…; Не жаль, що знову чорний піт…; Циганку я спіткав…; І ви нарешті вилізли з печер...; Вчора ти спитала в мене...; Стою над кручею, жахаюсь і сміюсь…; Чорні голови дельфінів…; В сяйві ночі ллються хвилі...; В дитинстві тебе загубив я...; Поле застигло у фарбах осінніх...; Всміхнешся ти - і лине море світла...; Не тужи над моєю труною...; Думаю про тебе. Бачу, моя мила...; В часи весни, коли птахи співають...; Полюбила, покохала...; Із струн моїх летить ридання… (№ 25).

Дня я мову не люблю...; Після дикої оргії-ночі…; Тобі хотілось сліз моїх…, Б. Грінченкові; Душа в росі тривожних сліз…; Щасливий той, хто в час весни...; Не любила, не любила…; Буря наблизилась... море шумить…; В країнах теплих, полудневих... (№ 29).

У містах блищать будинки…; Поховали багатого пана...; Коли подумаю, яка неправда в світі... (№ 27).

Із дна свого серця я ліру дістав...; Розлука навіки... (№ 576).

Молюсь, твою благословляю вроду... (№ 434).

Лежу, простертий, на землі... (№ 408).

На двірцю (№ 451).

Троянда і ти (№ 654).

Ніщо не радує. Ні небо, ні земля (№ 963).

Я знаю вас, нащадки запорожців... (№ 721).

Стогнали ми безсилими рабами... (№ 235).

Та як весело співати... (№ 617).

Раз весною, раннім ранком... (№ 612).

Надія, як і ти! (№ 460).

Хотіти зняти зорі... (№ 673).

Прощай! Як мертве місто спить...; Краса, несказанна краса! (№ 800)

 

1911

 

Тебе нема... Цвіте весна...; Де ти, друже, де ти, вірний...; Зневіривсь я. Пішов в безодні…; Минає все, і все мине...; Я умирав, душа вмирала…; О, він ще задзвонить, мій бідний дзвін...; Кинув я кобзу. Гри ви не варті…; Могила вирита. За мною тільки діло...; Лежить моє перо. Мовчать мої уста…; Не присягайсь, не падай на коліна...; Я умираю, я умираю… (№ 800)

Лебідонько, що плаваєш в пустині…; Як падають влітку з троянд пелюстки... (№ 405).

Як довго ждали ми своєї волі слова... (№ 738).

Побачу? Погано?!. (№ 30).

Сиджу, в столі перебираю... (№ 18).

Грають в морі між камінням... (№ 753).

Музо-голубонько! Людьми ображений... (№ 436)

Бризнуло сонце дощами вогняними... (№ 34).

В той час, коли від муки і безслав'я... (№ 92).

Не встигли ще зотліти трупи... (№ 29).

Не зустрінемось з тобою... (№ 25).

Коли зо мною ти - душа моя, як арфа... (№ 390).

І ви нарешті вилізли з печер... (№ 363)

Не винен ти, що пізно так родився... (№ 473).

Не вір мені, музо! Я друг твій повік!.. (№ 474).

 

1912

 

Умер кобзар, порвались струни...; Смієшся ти, як хвиля в морі…; Сміх і плач - два рідні брати...; Кобзу! Ліру!..; Тебе сьогодні вже немає…; Любов, як сонце...; Там, на Альпах - орлах білокрилих... (№ 92).

Сестро, навколо злість гадюча...; Усміхалось сонце, і пташки співали… (№ 800)

Cogito ergo sum... (№ 690).

Ранений в груди смертельно... (№ 580).

Десь далеко, десь вгорі... (№ 964) .

Мовчить, дрімає літня ніч... (№ 431).

Співаю я! Любов моя... (№ 608).

Слухайте лірників, слухайте... (№ 27).

Спи, голубко, спи, ясна... (№ 606).

Серце, як клітка порожня... (№ 594).

 

1913

 

Сни розцвітають, сни одцвітають...; Хоч ридай над минулим невтішно... (№ 92)

Шаліє надія! Париж великий…; Париж (№ 29).

На струнах, на крилах місяця ночі рука... (№ 651).

Коли нема пророка на землі... (№ 394).

Весна, весна! І сонце золоте... (№ 270).

Туманом вкрилось верхогір'я... (№ 655).

З напіввідкритого вікна... (№ 350).

Мій кінь злетів на кручі-гори... (№ 428).

Над труною М. Коцюбинського (№ 457).

Ні, не прощай. Ми зустрінемось з тобою... (№ 44).

І. Франкові