Читати книгу - "Не повертай мене, Джулія Рейвен"

— Ти сама винна в тому, що трапилося, — холодно осік мене Артем, — я теж хотів дитину, але ти спеціально промовчала, щоб піти від мене.

Мене трусило. Осіла злість піднялася з дна душі, наче каламутний осад. Дрібне тремтіння проносилося по тілу, відгукуючись на його звинувачення. Але я, стиснувши зуби, промовчала. Артема не переконати, а сперечатись із ним зараз небезпечно.

— Завтра їдемо до лікаря, — вловила неприховану загрозу в тоні чоловіка, — і, не дай Боже, твої слова виявляться брехнею. Додому ти не повернешся.