Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

— Що це?

Малятко усміхнулося, дивуючись, що Яна не знає таких простих речей.

— Дзиґа.

А, іграшка. Яна згадала, що в дитинстві в кіндер-сюрпризі їй траплялося щось подібне. Можна розкрутити дзиґу, обертаючи в пальцях вісь — древня як світ забава.

— Це дуже стара іграшка, — пояснила дівчинка. — Найстаріша в світі. Матінка сказала, що нею гралися ще наші предки.

Яна стискала в руках дзиґу, прислухаючись до відчуттів. Дрібничка, стовідсотково, незвичайна. Вже які там з нею гралися предки, незрозуміло, але три-чотири покоління власників у неї точно було. Жанетт — розумниця. У Яни з'явилася впевненість, що дзиґа стане в нагоді, хоча, правду кажучи, в записах Жюля жодного разу не згадувалося про артефакти, зроблені з дитячих іграшок.

 

Яна поверталася в крамницю майже бігом. Її підганяла думка, що, можливо, Етьєн вже організував обід, як обіцяв. Дуже не хотілося, щоб чоловікам довелося її чекати, з досадою дивлячись на страви, що стигнуть.

Однак, коли Яна прийшла, ні обіду, ні Етьєна ще не було. Тільки Боніфас, який відзвітував, що навів порядок у прибудові. Найцікавіше, що він, як виявилося, весь цей час не чув жодного стороннього шуму. Тобто коли будинок ходив ходором, в прибудові було тихо. Мабуть, вона добре звукоізольована від основного приміщення.

— Боніфасе, мені стільки потрібно вам розповісти, — усміхнулася Яна. Він буде щасливий не менше за неї, коли дізнається про відстрочку виплат. — Але краще, напевно, за обідом.

— Коли ще той обід буде, — пробурчав дворецький. — Бувають люди, на яких в справі обіду абсолютно не можна покластися.

У Яни теж живіт зводило від голоду, але вона вірила, що якщо Етьєн пообіцяв, то не підведе. І дійсно, в двері постукали.

Але це був не Етьєн, це був той, хто виконає її давню мрію...