Читати книгу - "Солдати гріху, Анджей Зем'янський"

по–друге – хоч це було й приємно – Потоцька анітрохи не зніяковіла. Вона ходила голою, не намагаючись нічим прикритися. Вона залишила двері у ванній відчиненими. Вона пописала, не перериваючи розмови, сіла на біде і почала підмиватися, весь час розмовляючи. Без сорому чи навіть збентеження.

– Що ти хочеш мені сказати про мережу? – Він намагався бути максимально об’єктивним, хоч і стояв голий у коридорі. Але він розташувався так, притулившись до одвірка, що не було видно його мужності. Однак Потоцька невірно зрозуміла його поведінку і показала, що умивалка вільна і в ній можна вмитися. Він проковтнув слину. Ймовірно, Марчін не знає, як знайти свій шлях у цьому новому світі звільнених жінок. Він уявив собі інтимні обмивання десь за півметра від обличчя Елі.

– Що ти хотіла сказати? – нагадав він, удаючи, нібито не розуміє жесту.

– Слухай, перш ніж ми почнемо детально розповідати, що, на твою думку, стало найбільшим проривом у сучасному світі?

Барський знизав плечима.

– Можна згадати мільйон речей. Залежить від того, про що ти думаєш.

– Гаразд, – погодилася Потоцька, кивнувши головою. – Тому що, як на мене, це було створення енциклопедії.

Марчін здивовано глянув на неї.

– Кілька інтелектуалів зібралися, щоб записати всі знання того часу в одній книзі. Я, звичайно, сильно спрощую, – продовжила вона тему.

– Велике досягнення. Але чи справді це новаторство?

Марчін сумнівався, чи правильно він зрозумів Елу.

– Розумієш, тоді теж цього ніхто не помітив. Крім однієї людини, ніхто не здогадувався, для чого призначена енциклопедія.

Нарешті вона закінчила власні водні процедури й дозволила йому підійти до раковини. Марчін узяв чистий рушник – він ненавидів відчуття холодної кераміки на голих стегнах.

– І хто вгадав? – запитав Барський.

– Цариця Катерина. Вона навіть написала королю Франції, запитуючи, чи бачить він, що відбувається. І як він може допустити таке?

– Зажди. Отже, що ми повинні дозволити? Про що вона здогадалась?

Потоцька широко всміхнулася.

– Енциклопедія була машиною для повалення монархії. Не якоїсь конкретної. Енциклопедія була машиною для повалення самої монархії.

– О Ісусе...

– Ні Ісус, ні король Франції не зрозуміли цього вчасно, і була створена пекельна машина. І вона виконало своє призначення.

Марчін не міг встигнути за аргументами Потоцької, а у неї не було здібностей донести знання чітко й фактично.

– Це стосується доступу людей до знань?

– Дуже спрощено кажучи: так.

– А мережа є чимось таким? – нарешті дійшли до суті розмови.

– Часи змінилися. – Еля подала йому другий рушник. – Тепер все є більшим, швидшим, радикальнішим...

– Добре. Що знесе мережу?

Барський намагався прочитати наміри Потоцької.

– Сила, – знову посміхнулася вона. – Влада як така.

Він послизнувся і мало не впав на мокрій плитці.

На щастя, дівчина схопила його, врятувавши від розбитої об кам’яний виступ голови.

– Що тут дивного? – пробурмотіла вона. – Енциклопедія ліквідувала монополію монархії на знання, а мережа ліквідувала монополію будь–якої влади на інформацію. Важлива відмінність, яку мало хто помічає.

– Ага, і ти хочеш показати це мені за одну ніч?

Дівчина знову засміялася, похитавши головою.

– Курка варена, я пояснюю тобі всю суть прямо зараз. А мережа побудована так, що будь–який ідіот за годину може зрозуміти, що відбувається. Це займе у тебе не більше п'яти хвилин.

– Тоді навіщо нам ціла ніч? – нагадав Марчін її попереднє речення.

– Це легко. Решту часу вам знадобиться, щоб зрозуміти суть цих змін, головним трендом яких зараз стала Польща. Двадцяти років вистачило, і в порівнянні з вашим світом зараз ми ніби в космосі. На іншій планеті.

Вона хотіла ще щось сказати, але їх перервав голосний грюк в двері внизу.

– Ні... – розчаровано простогнала Еля. Можливо, окрім дослідження таємниць глобалізації та масової культури, вона хотіла провести цю ніч якось інакше.

– Припиніть займатися сексом, як кролики, – почули вони знизу голос Майхржака. – І швидше сюди.

– У вас уже є дані про цього хлопця?

Потоцька лише на сходах закуталася у великий рушник. Це не викликало жодних коментарів Майхржака. Барський не міг цього зрозуміти. Вигляд майже оголеної жінки, коментар про секс і жодного хвилювання чи жодного натяку на відчуття... Цей світ був, мабуть, нестерпно простим. Цікаво, чи для всіх очевидно, як для Майхржака, що коли чоловік і жінка самі вдома, вони обов’язково ляжуть спати разом. У соціалістичній Польщі поклади релігійних фанатиків, міщан та абсурдно вузького підходу до життя робили неприпустимим такий позбавлений сорому спосіб ставлення до питань сексу.

– То ти вже знаєш, хто за нами стежив?

– Роман Войчік, приватний детектив.

Барський рефлекторно закусив губу. "Приватний детектив". Це звучало так добре, що навіяло спогади про старі зачитані книжки. Шерлок Холмс Дойла, Філіп Марлоу Чендлера, усі американські фільми його юності.

– На кого він працює? – запитав він, як його герої.

– Ти не повіриш. Це колишній спецназівець, який воював...

– На якій війні?! – вирячив очі Барський. – На другій світовій? Якийсь стариган?

Майхржак і Потоцька опустили очі.

– Знаєш, – ледь помітно зітхнула дівчина. – Останнім часом Республіка Польща вступила в кілька воєн. Але ми вже покинули Ірак!

– На якій війні воював цей тип?

– В Афганістані, – пробурмотів Майхржак. Він насправді не знав, як миттєво пояснити ці справи Барському і інстинктивно глянув у вікно. – Що? Ми не схожі на країну у стані війни, чи не так?

Марчін лише похитав головою. Потоцька несподівано іронічно сказала:

– Так... Навіть війни вже не такі, як були.

Надінспектор посміхнувся.

– Слухайте, слухайте, – намагався він утриматися від подальших коментарів. – Його детективне агентство – просто прикриття для людей, які хочуть легально ходити по вулиці з вогнепальною зброєю. У мене є мільйон слідів, але нам потрібно з’ясувати, яка компанія насправді їх наймає.

– Боже, так нам доведеться провести в поліцейській дільниці всю ніч, переглядаючи папери за паперами?

– А ти можеш увійти в дільницю звідси? – поставив Майхржак запитання Потоцькій.

– Можу, – підтвердила та.

– Тоді посидимо у тебе. Так буде комфортніше.

Еля заломила руки й кинула на чоловіків виразний погляд.

– Холера, в мене немає нічого на вечерю. Я думала, ми знову вискочимо до магазину.

Поліцейський також розвів руками, трохи передражнюючи дівчину.

– Але ж Марчін може піти, якщо ти даси йому