Читати книгу - "Заспокійливе для химери , Козел Валерія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
***
- Перед тим, як побачиш її, ти маєш ще дещо знати… - Уільям дивився собі під ноги, - коли батько сказав, що віддасть її за того, хто більше запропонує – вона пообіцяла вкоротити собі віку. Він ніяк не міг примиритися з тим, що його ідеальна, покірна лялька перестала слухатись. А коли він зрозумів її істині почуття, він… вона мало не померла. І тоді, аби не втратити хоча б той мізерний шанс збагатитися, видавши її заміж за якогось пристаркуватого аристократа, він викликав чаклуна Вежі.
- Але навіщо?..
- Він заплатив чаклуну за магію памʼяті. Наказав стерти тебе з її памʼяті…
- Але це… це не можливо! Не можна вирізати памʼять лише про когось одного! Це повністю порушить структуру спогадів!
- Батькові було байдуже.
- Як він міг вчинити так з рідною донькою?!
- Коли вони це зробили, Айшес наче розбилась… щось у ній зламалось. Вона справді не памʼятає тебе, Лукас…
***
- Я викупив вас заради вашої магії, - відповів Лукас нарешті.
- Моя магія? Вас цікавить магія сну, Ваша світлосте? – здивовано скинула брови дівчина.
- Можна і так сказати, - знизав плечима герцог, - вже певний час я страждаю від безсоння. І до мене дійшли чутки про те, що у Лімерії є химера, яка володіє магією сну. Коли я наказав своїм людям добути інформацію, то дуже здивувався, що ви зовсім не химера.
- Он як, - задумливо промовила дівчина, - я буду снодійним для вас, Ваша світлосте?
- Скоріш, заспокійливим, - герцог посміхнувся, - ваша магія древня і складна, носіями її з покоління в покоління були чоловіки. Вам роками доводилось контролювати себе. Це дуже складно.
- Звідки ви?..
- У мене свої джерела інформації. Магія сну – це ті рідкісні чари, які діють на химер зовсім не так, як на людей. Поряд зі мною ви можете не стримувати себе і більше не перейматися, що ви можете комусь нашкодити. Звичайно, я ні до чого вас не примушуватиму. Якщо ви погодитесь на цей шлюб, я обіцяю, що ваше життя буде комфортним та безтурботним. Ви матимете все, що забажаєте.
- Навіщо запитувати мене, коли вже все вирішено? – погляд дівчини на мить став лукавим.
- Я просто… - Лукас розгубився, - хотів аби ви зрозуміли, що я не ваш рабовласник. Я стану вашим чоловіком і піклуватимусь про вас, як про свою дружину, герцогиню Сіаль. Але якщо ви того не хочете, ви вільні. Забажаєте повернутися до Лімерії чи лишития жити тут... я допоможу і...
- Я уявляла вас інакше, Ваша світлосте… - раптом, Айшес розсміялася.
Сміх її був таким дзвінким та щирим, що Лукас почервонів. Персія та Тревор, що весь цей час стояли у дверей і чекали, переглянулися. Айшес вперше за весь цей час проявила такі емоції. Вона подивилась на герцога своїми світлими, блакитними очима.
- Хоч я і досі не розумію ваших мотивів… я зроблю це, допоможу вам з вашим безсонням, Ваша світлосте, - посміхнулась вона.
- Тоді розпочнемо з того, що ви почнете називати мене на імʼя, - Лукас дивився в сторону, - якщо ви погоджуєтесь із статусом моєї нареченої… Айша.
***
Після вечері, Персія проводила Айшес до її кімнати. Речі вже доставили та розклали. Дівчина одразу ж підійшла до свого косметичного столика і відкрила невеличку дерев’яну скриньку із золотими візерунками. Персія не побачила, що саме було у скриньці, але на секунду їй здалось, що Айшес ніжно посміхнулась. Вона наче дивилась на найдорожчий скарб, перевіряючи чи точно він нікуди не зник.
- Ви можете бути вільні, леді Елетта, - промовила дівчина тихо.
- Ви можете називати мене просто Персія, Ваша світлосте, - відповіла химера, - від сьогодні я буду вашою фрейліною. Тож, ви можете звертатись до мене з будь-яких питань, я виконуватиму будь-які ваші накази.
- Думаю, це зайве… - Айшес дивилась в сторону, - мені не потрібна фрейліна.
- Це наказ лорда Сіаля, - спокійно відповіла Персія.
- Он як… що ж. Тоді, я поговорю з ним про це пізніше.
- Мені покликати служниць аби вони допомогли вам переодягтися? – ввічливо запитала Персія.
- Ні, дякую, - стримано посміхнулась Айша, - добраніч, Персія.
- Добраніч, Ваша світлосте.
Персія вийшла з кімнати. Тревор чекав її під дверима. Вигляд у нього був стурбований і невдоволений.
- Мені це все не подобається, - пробурмотів він пошепки.
- Що саме? – не зрозуміла дівчина.
- Ніяк не зрозумію. Майже пʼять років він навіть чуток з Лімерії слухати не хотів, а коли мова заходила про одруження, він готовий був з вікна вистрибнути! Згадай, коли останній раз колишня герцогиня заговорила про можливі оглядини наречених, він так і зробив!!! З третього поверху вистрибнув!!! А тут! Одна зустріч з лімерійської послам і ось він вже відправляє офіційне прощення про дозвіл на шлюб! Підписаний королем!!!
- Тшшш! – закипіла Персія роздратовано, приклавши пальця до губ, - та що ж ти за…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заспокійливе для химери , Козел Валерія», після закриття браузера.