Читати книгу - "Екстремофіл, Алан Кервін"

— Що ж із тобою пішло не так?

— До певного часу я теж була відданою. Потім почала помічати різні невідповідності, розмірковувати... остаточно моє ставлення до Ради змінилося вже тут. А тепер, коли з’явився ти зі своїм вірусом, я знаю, що можна зробити так, щоб ніхто ніколи не повторив мій шлях. Це буде складно зробити, але можливо.

— У тебе є план?

— Є. Для початку з тебе потрібно зробити, як ти сам сказав, універсального солдата. Тому ми зараз повертаємося до Аяна, ти пообідаєш, і ми підемо в тир. Через Єву втрачено багато часу.

 

Після обіду Лялечка й Тео спустилися в тир. Боб хотів піти з ними, але Аян попросив його лишитися в барі.

— Одягай захист, — сказала кіборг, вказавши на окуляри й навушники, що лежали на столі.

— І ти навчиш мене стріляти? — весело запитав Тео.

— Ні, — відповіла Лялечка, розвернувшись до нього обличчям. Нависла пауза.

— Ні? — розгублено перепитав Тео.

— Просто стріляти ти можеш навчитися й сам, у цьому нема нічого складного, а я навчу тебе влучати.

— Ясно, — він усміхнувся, зрозумівши свій промах.

— Особисто я вважаю, що найкраще розпочати навчання з практичної стрільби. Це спорт, але набуття його навичок дозволить тобі максимально результативно використовувати точність і швидкість. Перевчитися потім на бойову тактику з використанням всього, що ти вмієш, значно легше. Адже коли ти влучно, чітко й швидко стріляєш із розслабленими руками, то навчитися визирати з-за рогу, не висовуючи ніг, добре ховатися й не лишати за собою поранених ворогів — легко. А якщо почати з бойової методики, то опанувати практичну стрільбу буде важче в рази.

— Якщо так кажеш ти, то я тобі вірю.

— Отже, п’ятнадцять відсотків вдалого пострілу залежить від хвату, п’ятнадцять — від стійки і сімдесят — від правильного натискання пальця на спуск. Ще важливим є дихання, точніше його відсутність в момент пострілу.

— Ну, я можу не дихати взагалі, але... що роблять інші?

— Затримують подих. Згодом сам зрозумієш, коли це краще робити.

— Ясно.

— Найкраще почати відточувати навички на вогнепальній зброї: опанувати ази, навчитися влучно стріляти, звикнути до віддачі, а потім перейти до лазерної й плазмової. У такій послідовності цей перехід здасться тобі дитячою забавкою.

— Тобі видніше.

Лялечка дістала з шафи кілька пістолетів і коробки з патронами. Коротко пояснивши механіку зброї, вона простягнула Тео один із пістолетів.

— Можна стріляти однією рукою. Проте, якщо є можливість залучити другу — використовуй. Стрілятимеш швидше й точніше. Ти ж правша?

— Правша.

— Береш пістолет у праву руку. Вказівний палець викладаєш по осі ствола. Підіймаєш великий палець і на вільний простір на стволі вкладаєш долоню лівої, затискаєш пальцями праву руку, а великий палець вкладаєш вздовж каналу осі ствола.

— Навіщо?

— Якщо ціль близько, то, тикнувши в неї великим пальцем, ти майже гарантовано влучиш. У цьому випадку палець спрацює як направна.

— Справді?

— Скоро сам переконаєшся. Вкладай пальці, а тепер великий палець правої руки клади відпочивати на палець лівої. Все руків’я має бути затиснуте в долонях. Ось так, — вона поправила йому пальці. — Вказівний палець лівої руки має лежати на кістяшці середнього пальця правої, щоб не заважав натискати на спуск. Це важливо автоматизувати, знадобиться потім із бластерами.

— Добре.

— Натискати на спуск треба центром крайньої фаланги вказівного пальця плавним рухом вздовж осі ствола, на себе. Якщо натиснеш кінчиком — ствол відхилиться ліворуч, якщо другою фалангою — праворуч, а тобі потрібно прямо. Переміщати палець на курок і знову на ствол потрібно плавним ковзаючим рухом, не втрачаючи контакт з поверхнею. Така навичка стане в пригоді ще і з плазмою, тому відпрацьовуй її правильне виконання від самого початку. Спробуй, поки не заряджено.

Після кількох десятків його спроб вона повела далі:

— Тепер стійка. Оскільки ми в тирі, а не десь у бойовій ситуації, то ноги постав на ширині плечей, можна трошки ширше. Ліву ногу вперед, так, щоб її п’ята була на рівні носка правої.

— В бойовій ситуації такі тонкощі не завжди можливі? — посміхнувся Тео.

— Не завжди. Цілься. Не підіймай прямі руки, і тим більше не зводь лікті в замок: вся віддача буде на тебе. І плечі не підіймай, бо спрацюють трапецієподібні м’язи, а коли вони напружуються — починають тремтіти руки. Тобі цього не треба.

— Ось так?

— Опусти плечі і направляй великий палець лівої руки на мішень.

— Я не можу підняти пістолет опустивши плечі...

— Можеш. Поклади пістолет на стіл, — сказала Лялечка.

— Поклав, — буркнув Тео, відступивши на крок.

— Візьми в кожну руку по патрону і спочатку простягни вперед одну руку, а потім — іншу.

Він слухняно виконав її наказ. Кіборг підійшла до столу, вставила в пістолет обойму, стала перед Тео, звела його руки разом, забрала патрони і вклала до них заряджений пістолет.

— Ось так.

— Але... — здивувався Тео.

— Ти можеш. Запам’ятай це положення рук. Цілься, — сказала вона, відійшовши вбік. — Не опускай голову вперед.

— Ти ж сказала цілитися.

— Ти, коли їси, нахиляєш голову до ложки, чи ложку підносиш до рота?

— Ем... коли як, — осміхнувся Тео.

— Не опускай голову, дивися прямо на ціль, підіймай руки вище, зводь мушку з ціликом, щоб прицільна лінія потрапила в одну пряму з твоїм зором. Є?

— Є.

— Вогонь.

Прогримів постріл, і в центрі мішені утворилася дірка.

— Я влучив! — радісно вигукнув Тео.

— Пощастило.

— Пощастило? Чому ти не припускаєш, що в мене вроджений талант?

— Я знаю. Стійка навичка ефективного володіння пістолетом у більшості стрільців виникає після приблизно п’ятдесяти годин тренувань і здійснення майже тисячі пострілів, тому працювати нам із тобою доведеться ще дуже-дуже багато.