Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

глава 25.1

Христина

Христина прийняла ванну і, одягнувшись в довгу сорочку, лягла в ліжко. Камені  сховала під подушку, зразу ж, як увійшла в спальню. Дівчина зручніше закуталась у ковдру, з -під опущених вій спостерігаючи, як Дем виходить з ванної кімнати. Сьогодні вночі Христина планувала дізнатися правду, хто в ці дні перебував з нею поруч. 

Вона попросила Дема не гасити свічки, списавши все на свій страх перед замком. Чоловік посміявся з неї, але свічки залишив запаленими. Дівчина вдавала, що спить, а сама чекала слушної нагоди для проведення ритуалу. 

Христина лежала, прикидаючись сплячою, прислухаючись, але вже тривалий час дихання чоловіка було рівним і спокійним, він міцно спав.   

Дівчина тихо звільнилася від ковдри і встала з ліжка, дістала кристали. Намагаючись пересуватися безшумно, підійшла до Дема з іншого боку ложа. Серце гупало у грудях    так голосно, що його шум, здавалося, було чути по всьому замку. Чоловік лежав на спині, розкинувши руки у різні боки. Якийсь час Христина стояла нерухомо, не наважуючись витягнути руку. Вона розглядала обличчя чоловіка, намагаючись знайти щось, чого не було у Деміона, якого пам'ятала. Вольове підборіддя, високі і широкі вилиці, злегка смаглява шкіра. Дівчина затримала погляд на його губах. Хто ж ти? 

Христина нервувала і черговий раз прокручувала в голові всі можливі варіанти результатів ритуалу. Облизнувши пересохлі губи, дівчина простягнула тремтячу стислу в кулак руку з кристалами над чоловіком, продовжуючи дивитися на його обличчя. 

Нічого в образі Дема не помінялося. Потримавши камені ще трохи, вона розтулила руку і побачила, що їх колір  змінився на жовтий.  

Христині здалося, що в кімнаті раптом стало тісно, ​​вона стала задихатися. Її тіло трясло у лихоманці, дівчина сперлася на ліжко, щоб не впасти, камені випали, покотилися під тумбу. 

Деміон! Весь цей час це був він! Не маг, а дракон. Її дракон! 

- Христино? - чоловік прокинувся і здивовано дивився на дівчину. 

Побачивши її стан, він посадив Христину на ліжко обіймаючи за плечі, а відчувши тремтіння у всьому тілі, тісніше пригорнув до себе. 

- Що трапилося? 

Христина не могла взяти себе в руки і продовжувала тремтіти, їй стало чомусь дуже холодно. Напевно це і є горезвісний нервовий зрив, хоча в такому випадку належить битися в істериці.

- Мені здалося, - тремтячим голосом почала вона і не закінчила заздалегідь приготовлену фразу, а йому і не потрібні були її пояснення. 

Він, як і раніше, притискаючи до себе, поклав Христину на ліжко і вкрив ковдрою. 

- Все добре, нічого не бійся, - тихо сказав він, а голос дивно заколисував. 

Христина не розбирала слів чоловіка, вона чула лише биття його серця, рівне і спокійне, і відчувала тепло його тіла, яке пахло кардамоном і імбирем. Засинаючи, немов у тумані, вона чула задоволене бурчання дракона і його слова: « Моя мала, тільки моя » .. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍