Читати книгу - "Ліна та пригоди в Половецькому замку, Ірина Литвин"

Усі разом полетіли вздовж муру. Облетівши замок, вони наблизилися до центральних воріт. Біля них хтось стояв. Приземлившись, вони побачили, що двері в будинок були відчинені, а на порозі стояли Реґіна з Мартою та Северин. Ліна придивлялася, сподіваючись побачити там ще й Лелю, але її не було.

– А ось і ваші діти... знайшлись, – прошипів Северин, киваючи на Міранду та її супутників.

– Якщо я хоч раз побачу тебе поряд з кимось із них, то вже точно перетворю тебе на купу попелу, – відповіла йому Реґіна. Такою злою Ліна її ще не бачила. Северин нічого їй не відповів.

– Летимо додому, – сказала вона. Ніхто й не думав не послухати її. Марта і Міранда забрали хлопців та пообіцяли відвезти їх додому. Реґіна з Ліною полетіли в інший бік. Северин в цей час проводжав їх поглядом, стоячи так само на порозі замку.

"Цікаво про що він зараз думає, – розмірковувала Ліна, – і чи варто нам тепер боятися ще більше? І куди поділась Леля?" Похід до замку зовсім не дав відповіді на її питання, а поставив їх ще більше. Та скоро Ліна припинила про це думати, адже попереду на неї чекала розмова з тіткою. І її вона зараз боялася більше ніж Северина.