Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

за інститут, який ми прозвали Лабораторією. Структура й призначення цього закладу не розголошувалися, але ми знайшли дисертацію 2016 року, затверджену в інституті, з переліком його провідних науковців та їхніх галузей діяльності: екстремальна токсикологія і нейрохімія. 2010 року Чєпур із колегами зареєстрували патент на винахід, «призначений для інгаляційного введення в організм фармакологічно активних речовин», які впливають на «центральну нервову систему, периферичні нейромедіаторні процеси, серцево-судинну систему». Інший науковець Лабораторії, Ґ. А. Софронов, працював над підручником «Екстремальна токсикологія», що розглядає «токсикологію хімічних речовин, які становлять небезпеку масових уражень людей в умовах надзвичайних ситуацій або бойових дій». Заступник директора Лабораторії В. Н. Биков разом з іншими науковими співробітниками й самим Чєпуром публікували статті про вдихання хімічних сполук і отруєння фосфорорганічними сполуками. До фосфорорганічних отрут 334 належить, зокрема, речовина нервово-паралітичної дії, застосована в замаху на Скрипалів, — «Новічок».

Згідно з телефонними метаданими, Чєпур ще задовго до замаху регулярно контактував з Авєр’яновим. Також 30 грудня 2017 року Чєпур зв’язувався з лікарем Мішкіним. Упродовж тижнів перед замахом, що стався 4 березня 2018 року, Чєпур провів ще кілька розмов з Авєр’яновим і Мішкіним, а також спілкувався з третім підозрюваним з «ударної групи» у справі Скрипаля — Сєрґєєвим. Особливо активно Чєпур комунікував 23 лютого 2018 року, коли в Росії відзначають День захисника Вітчизни і військові обмінюються привітаннями. Того дня за його номером було зафіксовано близько 600 телефонних розмов і смс, зокрема контакти з Авєр’яновим, Мішкіним і ще одним офіцером-медиком з елітної вбивчо-диверсійної групи. 27 лютого 2018 року, за три дні до вильоту в Лондон виконавців замаху на Скрипалів, Чєпур відвідав Москву: згідно з метаданими, він побував у районі штаб-квартири ГРУ, що на Хорошевському шосе.

Ще один цікавий номер з-поміж контактів Чєпура належав Сєрґєю Кухоткіну, директору 33-го Центрального науково-дослідного випробувального інституту в Шиханах, містечку на Волзі приблизно за 750 кілометрів на південний схід від Москви. За словами експертів з озброєння, за радянських часів тамтешні закриті військові частини спеціалізувалися на хімічній, біологічній і радіаційній зброї, і саме там у 1970-х науковці розробили «Новічок» 335. В інтерв’ю офіційному виданню російського Міноборони 2008 року Кухоткін сказав, що в сорока лабораторіях інституту досі працюють понад сто науковців, які «проводять дослідження в інтересах усіх видів збройних сил і родів військ» 336. Одного дня в період до замаху на Скрипалів, 13 січня 2018 року, Чєпур спілкувався і з Кухоткіним, і з Авєр’яновим, і з Мішкіним. Через три місяці після невдалого замаху Кухоткін пішов із посади керівника шиханського інституту. У відповідь на наше розслідування Сєрґєй Чєпур заявив, що ніколи не розмовляв ні з Алєксандром Мішкіним, ні з Дєнісом Сєрґєєвим, ні з Андрєєм Авєр’яновим. Він також наголосив, що, як чудово пам’ятає, не відвідував штаб-квартиру ГРУ 27 лютого 2018 року. Перш ніж покласти слухавку, він порадив нам «припинити брехати всім, і собі теж». Два з половиною роки по тому, після отруєння «Новічком» російського опозиційного лідера Алєксєя Навального, США запровадили санкції проти шиханського інституту: вочевидь, їхня розвідка встановила зв’язок між інститутом і речовиною, застосованою під час замаху.

У метаданих також була цікава прогалина: усі записи про телефонні контакти Авєр’янова та інших членів елітної вбивчо-диверсійної групи в період самого замаху на Скрипалів було видалено, тож неможливо дізнатися, хто з ким зв’язувався безпосередньо перед і після злочину. Проте дещо прикметне мало місце кількома місяцями пізніше. У вересні й жовтні 2018 року — одразу по тому, як ми викрили особи підозрюваних у замаху, — Авєр’янов шість разів дзвонив у приймальню Сєрґєя Лаврова, міністра закордонних справ і одного з найвірніших прибічників Владіміра Путіна, а також обмінявся кількома дзвінками з начальником контррозвідки ФСБ. Незабаром після цього Лавров почав публічно ганити Bellingcat 337.

Стосовно ж елітної вбивчо-диверсійної групи ми припускаємо, що наші розслідування привели до її розформування. Після публікацій ми відстежували місцеперебування членів групи і виявили, що кількох із них перевели у віддалені регіони, призначивши на поважні адміністративні посади — однак, за всіма ознаками, їх було понижено. Чого ми не знаємо — то це чи ГРУ за цей час сформувало їм заміну.

Сторонній спостерігач може дійти висновку, що елітна група була провальним проєктом. Але ймовірніше, що ми викрили лише частку операцій — одиниці з них, які втрапили на око громадськості. Хай там як, ці операції дають уявлення, як зухвало Москва коїть насильницькі злочини на чужій землі. Коли Bellingcat викриває таку брутальність, люди задаються питанням: а чи не загрожує небезпека нам самим?

 

Ризики

Після телеінтерв’ю, де ймовірні виконавці замаху на Скрипалів стверджували, ніби в Солсбері їх привів туристичний інтерес до собору, RT традиційно розсилав різдвяні сувеніри. Того року це був шоколадний собор. Здавалося б, дикість — жартувати із замаху, після якого померла невинна людина. Хіба що жартівники хотіли вдати, мовляв, нічого серйозного, усе не так однозначно, нема кого звинувачувати.

Bellingcat виступає з протилежних позицій, саме тому Москва зневажає нас. І поки медійні рупори Кремля вправляються в дотепності, його військове крило смертельно серйозне. Згідно з розслідуванням BuzzFeed News, іще до замаху на Скрипалів у розвідці США були впевнені, що за останні роки російські агенти й бандити вбили чотирнадцятьох людей на британських теренах. Деякі жертви померли внаслідок підозрілих «самогубств», інші — від сумнівних «серцевих нападів» 338.

Хрісто наражався у твітері на різку критику, що переростала в прямі погрози. Він повідомив у поліцію і навіть не думав відступати. Роман у своїй відвазі перевершив нас усіх: живучи в Росії, він викриває злочини тамтешніх владних ешелонів. Він розраховує, що його захистить публічність, а передусім — співпраця з іноземними організаціями на зразок Bellingcat. Якщо знищити одну людину, інші розслідувачі не замовкнуть. Навпаки — заговорять іще гучніше, як це було після вбивства саудівського журналіста Джамаля Хашоґджі.

На мою думку, найбільшу небезпеку становлять не державні служби, а неврівноважені індивіди, які занадто захопилися найзліснішими брехнями Контрфактуальної спільноти й вирішили, що з нами треба розправитись. Я часто отримую анонімні повідомлення з погрозами насильством. Неясно, як реагувати: можливо, якийсь придурок просто хоче зіпсувати тобі настрій, однак це може бути й особа, яка справді готова завдати шкоди.

Коли Роберт Еванс опублікував статтю про шитпостинг у маніфесті стрільця