Читати книгу - "Фундація"

class="p1">— А чому ні? — прозвучала холодна відповідь. — Хіба ваша справа — не купувати та продавати?

— Лише заради прибутку, — не образившись, сказав Меллоу. — Ви можете запропонувати мені більше, ніж я отримую зараз?

— Ви могли б залишати собі три чверті прибутків від торгівлі, а не половину.

Меллоу розсміявся.

— Чудова пропозиція. Уся торгівля на ваших умовах не сягатиме й десятої частки того, що я зараз маю. Запропонуйте щось цікавіше.

— Ви могли б мати місце в раді.

— Я матиму його в будь-якому випадку, хочете ви цього чи ні.

Сатт швидко стиснув кулак.

— Ви також можете врятувати себе від ув’язнення. Двадцятирічного, якщо я не помиляюся. Підрахуйте, який ви отримаєте від цього прибуток.

— Жодного. Але хіба ви можете виконати таку погрозу?

— Як щодо судового процесу за звинуваченням у вбивстві?

— Чиєму вбивстві? — зневажливо спитав Меллоу.

Голос Сатта став різким, але не голоснішим, ніж до того.

— Убивстві анакреонського священика, який перебував на службі Фундації.

— Та невже? І які у вас докази?

Секретар мера нахилився вперед.

— Меллоу, я не блефую. Усі підготовчі заходи вже завершені. Мені потрібно поставити лише один підпис на останньому документі, який дозволить почати справу «Фундація проти Гобера Меллоу, Головного Торгівця». Ви віддали підданого Фундації на тортури й смерть у руках чужинського натовпу, і у вас, Меллоу, є лише п’ять секунд, щоб запобігти покаранню. Для мене було б краще, якби ви вирішили вийти сухим з води. Ви будете безпечніші як переможений ворог, ніж сумнівно набутий друг.

Меллоу урочисто сказав:

— Хай буде так, як ви бажаєте.

— Чудово! — посміхнувся секретар. — Це мер хотів спробувати домовитися, а не я. Самі бачите, я не дуже цього й прагнув.

Перед ним відчинилися двері, і він пішов.

Меллоу підняв голову, коли Анкор Джаел знову зайшов до кімнати.

— Чув його? — сказав Меллоу.

У політика вихопилося:

— Скільки знаю цього змія, ще ніколи не чув, щоб він був такий сердитий.

— Добре, що ти про це думаєш?

— От що я тобі скажу. Зовнішня політика панування за допомогою духовних засобів — це його ідея фікс, але я думаю, що його кінцева мета аж ніяк не є духовною. Мене звільнили з Кабінету через суперечку з того самого питання, гадаю, тобі про це не потрібно розповідати.

— Не потрібно. Але які недуховні цілі, як ти кажеш, він може переслідувати?

Джаел посерйознішав.

— Ну, він не дурень, тому повинен бачити банкрутство нашої релігійної політики, яка за останні сімдесят років нічого нам не принесла. Очевидно, він використовує її з власною метою.

Тепер будь-який догмат, що ґрунтується передусім на вірі та емоціях, є небезпечною зброєю, оскільки майже неможливо гарантувати, що цю зброю ніколи не повернуть проти того, хто нею користується. Протягом ста років ми підтримували ритуал і міфологію, що ставали все більш поважними, традиційними та консервативними. У певному сенсі вони вже не під нашим контролем.

— У якому сенсі? — зажадав Меллоу. — Не зупиняйся. Я хочу почути твою думку.

— Ну, припустімо, якась людина, честолюбна, використовує силу релігії не на нашу користь, а проти нас.

— Ти маєш на увазі Сатта…

— Твоя правда. Я кажу про Сатта. Послухай, друже, якби він зміг мобілізувати різні ієрархії на підлеглих планетах проти Фундації, щоб захистити стару віру, які в нас тоді були б шанси вистояти? Подавши себе як представника релігії, він міг би оголосити війну єресі, яку представляєш, приміром, ти, і зробити себе королем. Зрештою, ще Гардін казав: «Атомний бластер — хороша зброя, але його можна спрямувати в обидва напрямки».

Меллоу ляснув себе по голому стегну.

— Добре, Джаеле, тоді допоможи мені потрапити до ради, і я його переможу.

Джаел зробив паузу, а потім багатозначно сказав:

— Може, і ні. Що це за новина про лінчування священика? Це ж брехня, чи не так?

— Це правда, — недбало кинув Меллоу.

Джаел свиснув.

— У нього є конкретні докази?

— Мають бути. — Меллоу завагався, а потім додав: — Джейм Твер був його людиною з самого початку, хоча ніхто, включно з ним, не знав, що мені це відомо. І Джейм Твер був очевидцем.

Джаел похитав головою.

— Угу. Це погано.

— Погано? Цей священик перебував на планеті всупереч законам Фундації. Очевидно, корелліанський уряд використав його як приманку, свідомо чи ні. За всіма законами здорового глузду, у мене не було вибору, крім однієї дії — і ця дія була суворо в рамках закону. Якщо він віддасть мене під суд, то просто зробить із себе найбільше посміховисько.

І Джаел знову похитав головою.

— Ні, Меллоу, ти не зрозумів. Кажу тобі, він веде брудну гру. Він не прагне тебе викрити; він знає, що не зможе цього зробити. Але він прагне зруйнувати твою репутацію серед народу. Ти ж чув, що він сказав. Звичай часом може бути вищим за закон. Ти можеш вийти з зали суду непокараним, але якщо люди вважатимуть, що ти кинув священика на розтерзання собакам, твоя популярність зникне.

Вони визнаватимуть, що ти вчинив законно, навіть розумно. Але так само ти будеш у їхніх очах боягузливим псом, бездушною твариною, жорстокосердим чудовиськом. І тебе ніколи не виберуть до ради. Ти можеш навіть втратити свій рейтинг як Головний Торгівець, бо проти тебе голосуватиме твоя громада. Ти ж не уродженець, сам розумієш. Як ти думаєш, чого ще хотіти Сатту?

Меллоу вперто насупився.

— Отже!

— Мій хлопчику, — сказав Джаел. — Я підтримуватиму тебе, але не зможу допомогти. Ти в гущавині подій — у мертвій точці.

14

На четвертий день процесу над Гобером Меллоу, Головним Торгівцем, зала засідань ради була в найбуквальнішому сенсі повною. Єдиний відсутній член ради безсило кляв перелом черепа, що прикував його до ліжка. Балкони були під самісіньку стелю забиті тим нечисленним натовпом, який зміг потрапити сюди завдяки впливу, багатству або диявольській наполегливості. Решта охочих заповнили площу біля ради, скупчившись навколо тривимірних телевізорів, виставлених просто неба.

Анкор Джаел ледь пробрався до зали завдяки поліцейському відділу, а потім пробрався крізь трохи менший безлад до місця, де сидів Гобер Меллоу.

Меллоу з полегшенням повернувся до нього.

— Слава Селдону, у тебе таки вийшло. Ти дістав це?

— Ось, візьми, — сказав Джаел. — Це все, що ти просив.

— Добре. Які там настрої на вулиці?

— Натовп явно збожеволів. — Джаел неспокійно заворушився. — Тобі не слід було дозволяти публічні слухання. Ти міг їх зупинити.

— Я не хотів.

— Там тільки й розмов, що про лінчування. А люди Пабліса Манліо на зовнішніх планетах…

— Я якраз, Джаеле, хотів тебе про це спитати. Він налаштовує проти мене ієрархію, так?

— Налаштовує? Та