Читати книгу - "Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра"

     Ведучий закінчив зі своїми розповідями і нарешті на сцену запросили Рейнара. А це значить, що скоро все це закінчиться. Залишилося потерпіти ще трошки. Ще краплинку побути сильною і впевненою у собі вігессою, а потім, вже у кареті, я дозволю собі бути тою ніжною зефіркою, тільки там я дозволю собі виплакати біль. 

   Ми з Елоїзою стояли майже по краям сцени, одна навпроти одної, а король мав проговорити свою промову посередині і символічно призвати до себе майбутню королеву. А це значить, що мене тим часом тихенько виведуть до карети і відправлять додому, може якийсь візор це знімить для підтвердження і все.

 – Доброго дня мої вірні піддані, доброго дня вігори і вігесси! Ось і настав цей день, якого ви всі з нетерпінням чекали. День, коли я маю зробити вибір і оголосити ім'я майбутньої королеви. Всі ви мали можливість слідкувати за ходом відбору через трансляції і були свідками багатьох  подій, що кардинально змінювали хід відбору. Коли я задумував подібні трансляції, перш за все я хотів бути повністю відкритим перед вами. І залишився відкритим до кінця, тому ви всі мали змогу спостерігати за допитами і слідствами, тому ви всі бачили, як закінчилася спроба замаху на мене. Ці події не були запланованими і насправді змінили все. Я хочу і надалі бути максимально відкритим перед вами. І я хочу, щоб ви зрозуміли мене і моє непросте рішення, яке не є безпідставним, а спирається на всім відомі факти, що кардинально вплинули не тільки на мене, а і на самий відбір. Я знаю, що частина з вас хоче отримати готову королеву тут і зараз, я чудово усвідомлюю ваші настрої. Але хочу запитати вас ось що: щоб зробив кожен з вас, як би не був впевнений у своєму рішенні, як би продовжував чекати ножа в спину? Ні в якому разі я не звинувачую жодну з вігесс. Але і впевненим у виборі на сто  відсотків я не можу бути. Як би не було спроб замаху на мене, ви б сьогодні почули ім'я королеви. Але в даний момент це не можливо. Поки не закінчиться основне слідство і поки всі винуватці замаху не будуть покарані. Поки ми всіх не знайдемо, я не можу обрати королеву. Але я чудово розумію й те, що якщо я сьогодні не назву потрібного ім'я, завтра частину з вас поженуть на штурм замку. І будуть жертви і почнеться смута. Я відверто про це кажу, бо вирішив бути відкритим з вами до кінця. Я не хочу безневинних смертей, які нічого по суті не вирішать. Тож ось вам моє рішення – сьогодні відбір покидає Адалін Вільє, а Елоїза Боде і надалі залишається в статусі учасниці відбору. Тепер вже єдиної учасниці. Ім'я королеви я озвучу тільки тоді, коли буду повністю впевнений в своєму виборі і ніякі заколоти не зможуть на моє рішення повпливати. Надіюсь на ваше розуміння і підтримку такого мого рішення. І маю велику надію на те, що підстав до повстань більше ні в кого не має, – рішуче промовив Рейнар і під загальні шоковані викрики та шум натовпу стрімко покинув сцену, залишивши ведучого на розтин публіці.

– Шановні Вілорці, порошу зберігати спокій! Король Рейнар оголосив своє рішення і хоч для всіх нас воно було неочікуваним…. але якщо враховувати, що і сам відбір сповнений непередбачуваних несподіванок то рішення короля видається зрозумілим… вігесса Адалін, ви хочете сказати останнє слово? – невпевненно звернувся до мене ведучий. 

  Та і взагалі, вся його промова була кособокою, видно було, що життя його до такого не готувало. Але я негативно помахала головою. Я зараз не те що говорити, я не впевнена що ходити зможу. Та найгірше певно зараз було Елоїзі. Вона в своїй сукні нареченої зараз викликала тільки жалість до себе. Як то кажуть – не сталося як бажалося. Не знаю, що там знову задумав Рейнар та шокував він усіх не на жарт. Хоча і бажаного результату здається досяг. Бо невдоволено кричала в основному лише моя група підтримки. Іші просто спостерігали. Заколоту не буде. Нема на нього прямих причин. Рейнар виграв час. Дивним чином, але виграв.

– Тоді, прошу провести вігессу Адалін до карети. А вас, вігесса Елоїза, еее вітаю. Ви тепер єдина учасниця відбору. До кінця не розумію, що це значить та певно ми тепер будемо спостерігати тільки за вами, – промовив ведучий.

  А я вирушила, у супроводі церемонно одягнених служителів, в напрямку карети. Як я і думала, нас проводжали два візори. І це певно єдине, що зійшлося з реальністю. В голові була повна каша. Вигуки натовпу, слова Рейнара, розгублена  Елоїза, його не зрозуміле рішення і мій від'їзд. Не розумію нічого. Що це йому дає? Час? Він казав, що не відпустить мене, але ж я покинула відбір. Так, я сама цього хотіла, навіть вимагала від нього прийняття рішення…. Короче кажучи, я заплуталась.  

    Сідала я в ту карету в повному сум'ятті та воно ще більше посилилось, коли за мною зачинились дверцята. Там, в напівтемряві салону, я розгледіла служницю Білого замку. В неї була характерна форма, що носили працівники вищого рангу. 

  Карета рушила, я дивилася на неї, а вона зберігала мовчання, ніби її тут і нема. Через якийсь час карету заполонило світло від сполоху порталу. Цікаво, як він це робить? Якою майстерністю треба володіти, щоб переноситись в карету, що рухається?

  Прямісінько переді мною, закинувши ногу на ногу, сидів Рейнар.

– Ти що, справді подумала, що зможеш так просто позбутись мене, Адалін? – самовпевнено запитав він посміхаючись. 

   Мені б треба було якось здивуватись чи може обуритись. Так ні, я, що дурепа, посміхнулась йому у відповідь.