Читати книгу - "Не рідні, Ольга Джокер"

- При всьому бажанні - не можу, - усміхається Кирило. - Виникли труднощі, які потрібно було терміново вирішити. Якщо я, звичайно, хочу отримати підвищення. 

- Підвищення? Це чудово, напевно. 

- Ага. Я до нього п'ятнадцять років прагнув. А тепер спи, Віт. До ранку недовго залишилося. 

Мене забирає в царство Морфея миттєво. Спиться міцно, солодко. З  мелодією будильника ледь піднімаю себе з ліжка - не виспалася абсолютно. Уявляю, як сильно не хочеться вставати Кирилу. 

Поки він приймає душ, я на швидку руку готую сніданок. Перекушуємо ми майже на ходу, тому що мало часу. 

Кирило спритно минає затяжні пробки за містом і направляється до універу, хоча я наполягаю на тому, щоб висадив у метро. Не хочу, щоб через мене він запізнювався. 

Самсонов зупиняє автомобіль біля центрального входу і виходить на вулицю, щоб подати руку. Я посміхаюся і дивлюся йому в очі. Як мені в голову прийшло соромитися його? 

У формі? Ну і що! Він чесно трудиться, рятує життя і ризикує своїм. Он навіть старшокурсниці в курилці кидають хтиві погляди на мого чоловіка. 

- Коли закінчаться заняття, набери мене, - просить Кирило. 

- Обов'язково. 

Я встаю на носочки, торкаюся губами колючої щоки, але йти не поспішаю. Боже, як же сильно мені подобається його запах... Всередині все перевертається від нової можливості бути з ним, трогати його і нюхати, коли тільки побажаю. Адже це точно не сон? 

- Буду сумувати, - кажу наостанок. 

Неохоче відсторонившись, махаю йому рукою і проводжаю поглядом до першого повороту. В кишені дзвонить телефон, не дивлячись на екран, я тут же знімаю слухавку. 

- Я в холі, - повідомляє Маша. - Чекати, поки ти зі своїм опікуном закінчиш цілуватися? 

- Чекай! Вже біжу. 

Розвернувшись, зі щасливою посмішкою я йду в сторону корпусу. Ось тільки мало не спотикаюся, коли відчуваю на собі уважний і пильний погляд. Повернувши голову, помічаю Назара. Він не один, а в компанії Олега і Давида. Курить і щось жваво з ними обговорює. Сподіваюся, не мене. 

Стає ніяково, адже кілька днів тому я була у нього вдома. Приїхала для того, щоб віддатися на зло Кирилу, а потім взяла і втекла. Назар повів себе більш ніж адекватно, але... Яке ж все-таки щастя, що я знайшла в собі сили і не зробила помилки!