Читати книгу - "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш"

Розділ 23.1

Хлопець на моїх очах блідне і знову опускає очі в підлогу. Цікаво, якщо я його зараз почну бити, це дуже погіршить моє становище? Адже бажання стукнути Патріка зараз настільки сильне, що я боюся, що не зможу собі відмовити у цій слабкості.

- Значить, ви більше не стверджуватимете, що все, що сталося, вас не стосується? - Ректор робить свій тон ще суворішим, а ось смердючка викладач ледь не лопається від того, наскільки задоволений усім, що наразі відбувається.

- Я згодна з тим, що я пропустила пару, - а що? Якщо грати, то до переможного кінця, - між іншим, - розвернувшись і подарувавши викладачеві злісний погляд, я продовжила, - я в аудиторію зайшла разом з дзвінком, формально я не запізнилася, хіба викладач мав право не пускати мене на лекцію?

Ну а що? Цей кнур і справді випер мене з аудиторії, хоча я прийшла вчасно. І ось червоні плями, якими пішло його обличчя, говорять про те, що він не очікував, що я почну підіймати такі теми.

- І це виправдовує те, що ви вирішили отримати залік у такий спосіб? – Ректор уже ледве стримується. По ньому видно, що він хоче накричати на нас усіх. Здається, йому не дуже подобається знаходитись у такий час в універі. Впевнена, що у нього були сьогодні плани куди цікавіші.

- Я нічого не вирішила, - ціджу крізь зуби й свердлю Патріка поглядом. Куди ж поділося його вміння молотити язиком в такий важливий момент? Він його здається в одне місце засунув і дуже напружився!

- Досить! - Ректор б'є кулаком по столу так, що я підстрибую на місці й тут же задкую назад на кілька кроків. Здається справа – погань. Викладач знову кривить губи в задоволеній усмішці, а я розумію, що здається у мене ні чорта не виходить. По Патріку відразу зрозуміло, що він навіть нічого заперечувати не стане. Варто йому відкрити рота, так він ще й не тільки про заліковку розповість, а й про все, що буде цікаво цим двом мужикам.

- Ми все відпрацюємо, згодні на будь-яке покарання, - Патрік відкриває свій рот, і я відразу закочую очі. Ну все, тепер точно кінець.

- Ти правда вирішив відбутися покаранням? - Лисий цап відразу повертається до хлопця і шипить на нього. Мені здається, що якщо він напружиться ще трохи, його очі просто випадуть з орбіт. Вони зараз настільки вибалушені, що здається тримаються тільки на чесному слові.

- Ну звичайно, ви б якби могли, то всіх би просто відраховували відразу з першої пари, так?! - Тут навіть я рота розкриваю. А що цей малюк так знахабнів?

- Послухай сюди, шмаркач! - Оп-па, а тут здається пахне бійкою, викладач робить крок до Патріка і хоче схопити його за комір. І звичайно ж це не залишиться просто так, хлопець спеціально провокує його до рукоприкладства. Ну нарешті в Патріка почала працювати голова.

- Тиша! - Ректор підривається з крісла і всі відразу повертаються до нього. Ну все, мужик у сказі, весь покритий червоними плямами й очі витріщив.

- Покаранням тут зможе відбутися тільки Патрік, - гарчить мужик і я відразу відкриваю рота, щоб заперечити, але мужик дивиться так, що я тут же його закриваю, - ви ж дівчино будете відраховані. Не встигли ще й місяця тут відучитися, як втягнули у свої брудні ігри одного з найкращих студентів нашого університету. Ви подаєте поганий приклад та погано впливаєте на студентів!

Від його слів у мене на очі навертаються сльози. Ну як так? Отже, тепер я сама у всьому винна? І Патріка намовила і всім цим займатися змусила?

- Я...

- А тепер пішли геть з мого кабінету! – Ректор вказує на двері, але ноги відмовляються слухатись, я ще не вірю, що це кінець.

- Ходімо, - шепоче Патрік і штовхає мене в плече. Але не встигає він і кроку зробити до дверей, як ті відчиняються і на порозі виявляється той, кого я найменше очікувала тут побачити.

- Сподіваюся, я не запізнився? - Янг криво посміхається і впокорює мене таким поглядом, що мені відразу хочеться стати невидимою і просто випаруватися з цього чортового кабінету.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍