Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

– Мені потрібен костюм-«невидимка». Два до одного, що його мають знайти саме у вас.

– Мають знайти?!

Жасмин зітхнула і м’яко взяла Алена за руку.

– Мають, – сказала по можливості мирно. – Та не впирайтеся! Будете слухняним хлопчиком – поясню, що відбувається.

– Не перегравай, асіанко.

– Швидко веди до себе, безмозкий виродку, бо поведеш туди інспектора Ільса і поліцію!

Ален засміявся і прочинив для Жасмин двері.

– Все одно переграєш, але це хоча б звучить чесніше.

– І огидніше.

– Все наше життя – гидота. Іноді прикрита гарним фантиком. Сенс шукати ілюзію?

Жасмин обернулась.

– Вас пожаліти? – уточнила іронічно. – Серйозно?

– Пожалій мої очі й вимкни свою ілюмінацію. Або не вимикай… Без різниці. Біля тебе реальність зашкалює, асіанко. Це єдина причина, з якої я терпітиму твою присутність у Торі-Ейл і після похоронної церемонії. Не обманюйся щодо себе.

– Я не обманююсь щодо вас, пане Рокс. Хіба цього замало?

Ален відвернувся, нічого не сказавши.