Читати книгу - "Полум'яна 3, Маїра Цибуліна"

- Ти горітимеш у геєні за таке, - кинув він, повільно закриваючи двері, що розділяли вітальню від решти кімнат у будинку, щоб зменшити звуки, що йтимуть після того, що він збирався з нею зробити. - Хіба ти цього хочеш? Ти забула, що роблять у пеклі за розпусту та перелюб? Так я тобі нагадаю, люба. Їх смажать на величезній сковороді, розпеченій так, що шкіра живцем злазить з грішниць, які кричать від пекельного болю. Потім їх кидають у крижаний котел, де страшна холоднеча ламає кістки, що залишилися на їхніх грішних тілах, від чого вони корчаться від моторошних страждань, звиваючись, як змії-спокусниці за свої гріхи. А потім їхні тіла відновлюються, щоб їх знову піддали тим самим тортурам. І так раз за разом, раз за разом.

Місис Стокмі кинулася в ноги чоловікові, боляче вдарившись колінами з розмаху об підлогу.

- Я знаю - мені немає вибачення, - Кетрін заломила маленькі, загрубілі від нелюдської роботи, долоні, з покорою схиливши голову перед мужем, таким чином, дозволяючи йому зробити з нею те, що він вважає за потрібне. - Я страшна грішниця. Не могла встояти проти спокуси, коли його світлість з'явився в хаті. Пробач мені, Гаврилію. Сама не розумію, що на мене найшло. Чому я не змогла встояти перед солодкими словами цього диявола в тілі? Я розумію, що мені немає прощення і місце мені в пеклі забезпечене після смерті. Мене смажитимуть на сковороді, і моя шкіра, щоразу, сходитиме з тіла, завдаючи жахливих страждань. І так буде вічно! Що мені робити, щоб урятувати мою порочну душу? Що мені робити, щоб стати тобі гарною дружиною, Гаврилію? Якщо корінь зла і моєї розпусти, розбещеності в моєму волоссі, то ось тобі ніж, чоловіче мій, і роби з ними, те, що має зробити зразковий чоловік. Відріж їх раз і назавжди, щоб вони не стали моєю погибеллю!

Гаврилій опустив свій погляд униз і побачив гостре лезо на руків'ї ножа, яку міцно тримала в руці його занепала дружина, а ще водоспад полум'яного волосся, що діставав своєю довжиною підлоги та переливався дивовижним відтінком від самотньої свічки. Зі схиленою вниз головою і стоячи перед ним на колінах місис Стокмі була справжньою спокусою для отця Гаврилія. У його голові роїлися такі грішні думки, що ніяк не личили святій особі. Вони навіть не личили простому смертному чоловікові.

- Ні, цей скарб належить мені, - спокійно промовив нарешті містер Стокмі, торкнувшись копиці рудого волосся. - Поки вони надійно заховані під потворними чепцями - шкоди вони ніякої не завдадуть нікому, не зможуть нікого ввести в гріх спокуси та перелюбу. Я не можу позбавити себе задоволення торкатися до них, гладити їх і цілувати, - чоловіча рука притягла пасмо волосся ближче до себе, щоб йому було зручніше їх торкатися, перекочуючи їх між пальцями.

Притягнувши руду прядку до обличчя, він поцілував свій «скарб», втягуючи їхній аромат носом, уловлюючи кожну нотку їхнього дивного запаху, що манив його, розпалював у його крові бурю пристрасті.

- Іди, дружино моя в нашу спальню, - раптом мовив спокійним голосом Гаврилій, відпустивши дівоче волосся, - причеши гарненько своє волосся і зніми з себе всякий одяг. І чекай на мене на колінах, вимолюючи прощення за свої гріхи. Я скоро прийду і пробачу тобі всі твої гріхи.

Кетрін слухняно встала на ноги, відклавши ножа на стіл, вона рушила у бік дверей. Її тіло тряс озноб, зуби постукували, поки вона прямувала до їхньої подружньої спальні, готова зробити все, що наказав її чоловік, як зразкова і любляча дружина пастора.