Читати книгу - "Відьомські війни"

не повинен був знати правди.

— Алексу, — оцінюючи мій вираз обличчя, промовив він. — То чому ти досі в місті не покинула Пінс, ховаєшся? — все сказане звучало доволі грубо та зі звинувачувальним тоном.

— Тому, що маю знайти реліквію. Реліквія — це книга, знайдена тобою в маєтку, чорна обкладинка якої обпекла мені руку.

— Книга, — повторив він. — Вона не зі мною, я залишив її вдома у своїй кімнаті.

— Ти можеш мені її повернути? — запитала я, намагаючись оцінити його настрій. Настрій у мого співрозмовника дедалі погіршувався.

Жодної відповіді. Тому я вирішила благати.

— Будь ласка Нейтан, ця книга коштувала мені життя. Ти ж сама хотів, щоб я якомога скоріше покинула Пінс. Без цієї книги я не можу нічого зробити, залишитись тут самогубство, а повернутись додому неможливо.

— Добре, я заберу книгу, та принесу її тобі. Зустрінемось на пустирі, що знаходиться позаду реконструйованої мерії. Думаю, ти знаєш де це, якщо ні, то пригадай думки пані Кемс.

Так, я знала де це. Повертаючись в спогади святкування, коли Клавдія перший раз вразила суспільство, з’явившись в супроводі Рудольфа.

— Коли саме? — запитала я.

— Близько шостої. Я буду вчасно.

Ображено він піднявся, не дивлячись мені в очі. Нейтан підійшов до дверей, повернувся і ледь чутно запитав: не розумію одного навіщо відьмі зі світлим напрямком необхідно знайти книгу з темною магією?

Він пішов, відповіді на це запитання я не знаю. Сама здивувалась не менше за нього. Я не відкривала тієї книги, то ж не могла знайти. Але дійсно, чому там знаходяться закляття темної магії? Думаю, відповідь на це запитання знає моя родина.

Глава 20. Зустріч

Я ішла назад, ховаючи власне обличчя за каптуром спортивної кофти. Кофту довелось начаклувати. Уявляю перелякані обличчя зустрічних людей, принаймні тих кого я знала. Тих кого не знала, теж налякала б моя поява. У Пінсі новини розлітаються досить швидко. Місто знало про мою смерть, таку раптову несправедливу. Ніхто не міг достовірно сказати чому я померла, знали головне дівчина мертва. Причина смерті — у кожного мешканця здається була своя версія. Серед усіх Лорейн та Роуз найбільше наблизились до розгадки.

Назначена година тягнеться надто повільно. Потрібно розбудити пані Кемс. Закляття спрацює рівно о сьомій годині. В цей час я покину будинок, якщо пощастить, то Пінс також буде десь далеко.

Вічний сон не є дарунком,

Тривале марево, де від нього знайдеш рятунок.

Хай сьома на годиннику проб’є,

Тоді чари назавжди розтануть.

Нічого з того, що було важливим бути перестане,

Магічні сновидіння геть підуть

Та зачарованій особі спокій принесуть.

— Сьома година, — прошепотіла я, — намічаючи можливий час своєї свободи.

Перед тим як покинути Пінс маю поговорити з Алексом. Ранкова розмова з Нейтаном змусила згадати тих, кому моя смерть могла завдати болю. Я не виконала обіцянку. Продаж мого маєтку був фіктивним, тому вручити обіцяні гроші Алексу не маю змоги. Не зважаючи на обставини, мушу поговорити з ним. Не думаю, що він мене зрозуміє, Нейтан не зрозумів чому я ховалась, але Алекс знатиме, що я жива. Цього повинно вистачити.

Сонце почало опускатись донизу. Скоро шоста година. Піду трішечки раніше. Роздивлюсь знаменитий пустир.

Пустир за мерією, найулюбленіше місце усіх розбишак. Безлюдність та віддаленість від небажаних очей, робить цю територію досить популярною для багатьох таємничих зустрічей. Дерева, зарослі кущі, трава — ідеальна місцина, щоб зустрітись з темним відьмаком. Враховуючи топографію Пінсу, подібних таємних місць вистачає. Я думаю це особливе, воно знаходиться близько до центра міста, залишаючись осторонь буденних справ його мешканців, не вписуючись у загальні соціальні рамки забудівель.

Влада обіцяла позбутись такого пустиря, неподалік мерії, тому повинні розпочинатись ремонті роботи. Кажуть скоро виникне невеличкий сад, дерева будуть підстрижені. Квіти акуратно висаджені.

Майбутня розбудова території припадає на кінець місяця. Купа дощечок, незрозумілий будівельний інвентар. Мішок з цементом поряд. Складені обережно дощечки привернули мою увагу. Над ними висів величезний по об’єму казан. Так, я не помилилась саме казан, висів над купою дощечок. Металевий з чудернацьким відблиском. Сумніваюсь, що влада Пінсу на стільки економе кошти необхідні на реконструкцію.

Я повернулась на звук кроків. Я очікую на одну особу. Нейтан ішов повільно, в руках у нього була чорна книга. Зрадівши його появі, я забула про казан. Напевно Пінсу є ще чим здивувати мене.

— Я обіцяв повернути книгу, — з наближенням промовив він.

— Дякую, — пробурмотіла я, не зводячи очей з його рук. Реліквія знаходилась поряд і здавалась напрочуд нереальною. Позаду почувся легкий стукіт підборів. Одночасно ми поглянули в бік джерела шуму. Кейт стояла неподалік величезного казана. Я глянула на Нейта потім на неї, не розуміючи звідки вона дізналась про зустріч, і якщо подумати добряче, напевно прийшла підготовлена. Казан, під ним обережно складені майбутні дрова. Вона щось задумала. Серце моє почало шалено калатати, невже знову зрада. Саманта повністю віддана своїй господині, невже Нейтан відданий своїй подрузі…

— Привіт Меган, ти справді жива, — посміхнулась Клер грайливо. Я поглянула на Нейта з величезним сумнівом та відступила від нього на декілька кроків. Подібна реакція змусила відьму посміхатись ще сильніше.

— Не хвилюйся Меган, Нейт нічого не розповів мені. Це не він зробив.

Всередині відчула певне полегшення, мене не зрадила людина, якій я довіряла.

— То звідки ти дізналась? — втрутився Нейтан.

Клер підвела брови від здивування, запитання здавалось безглуздим для неї. Наступна відповідь присвячена мені одній. Думаю її найкращому другу вона давно відома.

— Пінс моє місто. Ти не уявляєш скільки людей в ньому знаходяться у моїй владі. Чи ти дійсно подумала, що будеш у безпеці розмовляти з Нейтаном, обговорювати вашу майбутню зустріч без свідків.

— Зрозуміло, — похмуро відповіла я. Кафе має свої вуха.

— Меган, нам потрібно завершити деякі незакінчені справи. Вирішити одне питання пов’язане з тобою, — продовжила говорити вже без вдаваної усмішки.

— Нам не має про що говорити. Я забираюсь з міста прямо зараз, — моя рука потягнулась до реліквії. Потім я себе зупинила, очікуючи на реакцію Клер. Відповідь повинна задовольнити надто ревниву відьму.

— Непогана ідея, правда Нейтан. Після її зникнення все повернеться до норми. Ти знову станеш моїм другом, а з часом навіть більше?

Відповіді не пролунало. Нейт стояв нерухомо, не відводячи очей від Кейтлін.

Вона не витримала подібного погляду. Погляду, що пронизував повністю твоє єство, скануючи кожну часточку всередині. Кейт переключилась на мене.

— Сумніваюсь, що твоя втеча щось вирішить.

— Принаймні я можу спробувати, — подумки я повторювала минулого року вашим стосункам моя втеча пішла на користь.

— Втечеш, ні з ким