Читати книгу - "Магічний ніж"

знаходяться. Визначивши місце розташування, вони відразу зачиняли вікно.

Трохи позаду них ішла смугаста кішка. Після того як вони врятували її від дітей з камінням, вона весь час спала, а коли нарешті прокинулася, то не схотіла розлучатися з ними — мабуть, тварині здавалося, що поруч із ними їй нічого не загрожує. Віл аж ніяк не був у цьому впевнений, але йому вистачало турбот і без кішки, тому він просто не звертав на неї уваги. Поступово він дедалі краще знайомився з можливостями ножа та набував дедалі більшої впевненості, що той слухається його, але його рана боліла дужче, ніж раніше, а пульсування крові й не думало припинятися. Нова пов'язка, котру Ліра наклала після того, як він прокинувся, вже геть промокла.

Він прорізав вікно в повітрі неподалік від яскраво-білої вілли, і вони ступили на затишну доріжку в Гедінгтоні — слід було розробити достеменний план проникнення до кабінету, у якому сер Чарльз тримав алетіометр. Сад навколо його будинку освітлювали два прожектори, крім того, у вікнах особняка, що виходили на вулицю, горіло світло. Щоправда, в кабінеті, вікна якого виходили на двір, було темно, й узагалі, ця частина саду була освітлена лише місяцем.

Затінена деревами доріжка, на якій вони стояли, поєднувала вулицю з дорогою, що пролягла за ділянкою сера Чарльза. Вона була зовсім темною, і звичайному зломщику було б неважко прослизнути з неї в кущі, а отже, й до саду, але по периметру ділянки пролягала міцна залізна огорожа заввишки у два зрости Віла, а на її верху стирчали гострі шипи. Утім, для магічного ножа це не було перешкодою.

— Тримай цей прут, поки я різатиму, — прошепотів Віл. — Коли він упаде, підхопи його.

З Ліриною допомогою він перерізав таким чином п'ять залізних прутів — цього було досить, щоб вони могли вільно пролізти всередину. Ліра акуратно поклала прути на траву, і вони пролізли в отвір та пробралися в гущину кущів.

Вони присіли на краю чепурного трав'яного лужка в тіні, звідки було добре видно бокову стіну будинку та обвите виноградом вікно кабінету. Віл тихо сказав Лірі:

— Я знову проріжу вікно до Ситагаза, залишу його відчиненим, сам пройду в тому світі на місце, де має бути розташований кабінет, і там зроблю вікно до цього світу Тоді я візьму алетіометр із тієї шафи, пролізу до Ситага-за, зачиню за собою вікно та повернуся сюди. Залишайся тут, у цьому світі, та спостерігай. Щойно ти почуєш, що я тебе кличу, проходь крізь вікно до Ситагаза, і я його зачиню. Добре?

— Добре, — прошепотіла дівчинка. — Ми з Пантелей моном будемо насторожі.

Деймон набув вигляду невеликої сови — помітити його у плямистій тіні від гілок було майже неможливо, натомість від його великих блідих очей не ховався щонайменший рух.

Віл випростався, дістав ніж та майже непомітними рухами почав водити ним у повітрі. Десь за хвилину він знайшов місце, де можна було прорізати вікно. Хлопець шарпнув рукою, відкриваючи вікно, що виходило на залитий місячним сяйвом парк у Ситагазі, відійшов назад та прикинув, за скільки кроків та в якому напрямку від вікна знаходиться кабінет.

Після цього він мовчки ступив у вікно та зник.

Ліра присіла на землю поруч із вікном, а Пантелеймон сів на гілку над нею та мовчки водив головою з боку в бік. Дівчинці було чути машини, котрі час від часу проїжджали вулицею Гедінгтон, тихі кроки якоїсь людини на дорозі за ділянкою та навіть ворушіння комах у себе під ногами.

Минула хвилина, потім ще одна. Де зараз Віл? Ліра спробувала зазирнути у вікно кабінету, але воно являло собою лише повитий виноградом темний прямокутник. Лише сьогодні вранці сер Чарльз сидів, схрестивши ноги, у кріслі біля вікна та поправляв стрілки своїх штанів. У якому напрямку від вікна розташована шафа? Чи зможе Віл відчинити її, не потривоживши нікого в будинку? У тиші Ліра навіть почула биття власного серця.

Пантелеймон тихо гукнув, і водночас Ліра почула якийсь звук, що пролунав ліворуч від неї, з площадки перед будинком. Того місця їй не було видно, але вона побачила, як по деревах пробігла велика пляма світла, і почула якийсь хрускіт — це хрускотів гравій під колесами авто. Шуму мотора зовсім не було чути.

Вона пошукала очима Пантелеймона й побачила, що він уже тихо кружляє в повітрі, залітаючи так далеко від неї, як тільки може. За декілька секунд птах усівся їй на зап'ястя та прошепотів:

— Сер Чарльз повертається, і з ним приїхав ще хтось.

Він ізнову злетів у повітря, й цього разу Ліра вирушила за ним, якомога обережніше ступаючи по м'якому ґрунту та ховаючись за кущами. Останні метри вона подолала навкарачки — так їй було краще видно з-за листя лавру.

Перед будинком стояв «Роллс-Ройс», водій обходив авто, щоб відчинити дверцята перед пасажиром. З салону підвелася жінка, й сер Чарльз із люб'язною посмішкою запропонував їй руку. Коли вони вийшли на світло, серце Ліри стиснула невидима рука: вона побачила, що гостем сера Чарльза була її мати, пані Кольтер.

Віл обережно крокував залитою місяцем травою в Ситагазі, рахуючи свої кроки та тримаючи перед очима уявну картину кабінету — слід було з'ясувати його місцерозташування відносно вілли, розташованої в цьому світі. Це була біла оштукатурена будівля з колонами, що стояла посеред чепурного садка зі статуями та фонтаном. Хлопець добре розумів, як легко помітити його на відкритій місцевості та до того ж у світлі місяця.

Вирішивши, що він уже досяг потрібного місця, Віл зупинився, знову дістав ніж та почав водити ним у повітрі. Ті невидимі маленькі проріхи були повсюди, але їх усе одно слід було відшукувати — інакше кожен змах ножа відчиняв би вікно.

Спочатку він прорізав зовсім невеличку дірку — розміром із два-три дюйми — та зазирнув у неї. З того боку була лише темрява, отже, з'ясувати, де він знаходиться, було неможливо. Тоді він зачинив віконце, повернувся на дев'яносто градусів та відчинив інше. Цього разу прямо перед ним знаходилася тканина — товстий зелений оксамит, з якого були зроблені штори кабінету. Але де вони висять відносно шафи? Йому довелося зачинити й це вікно, повернутися в інший бік та спробувати знову.

Третя спроба виявилася вдалішою: завдяки світлу, що проникало крізь відчинені двері кабінету, з цього місця було нечітко видно все приміщення: стіл, диван, засклену шафу… Віл побачив, що бокова поверхня мідного мікроскопа слабко світиться. В кімнаті не було нікого, і весь будинок був занурений у