Читати книгу - "Янтарне скло"

лорд Роук. — Діти непогано почуваються, хоча дівчинка і проспала декілька днів під дією сильного снодійного. Щоправда, перебуваючи в печері, хлопець ледь не втратив безповоротно ніж: із малозрозумілої причини той розсипався на шматки. Але наразі ніж відновлено — завдяки одній істоті з півночі вашого світу, лорде Ізраель. Ідеться про велетенського полярного ведмедя, великого майстра в ковальській справі. Щойно ніж було полагоджено, хлопець прорізав вікно до іншого світу, де вони знаходяться й нині. Звичайно, мої агенти перебувають поруч із ними, але виникла одна проблема: поки ніж у хлопця, його не можна примусити ні до чого, якщо ж його вбити уві сні, ми не зможемо скористатися ножем. Шевальє Тіаліс і леді Салмакія триматимуться за дітьми, куди б ті не пішли, тож ми, принаймні, знатимемо, де вони. Здається, вони щось замислили — в будь-яшму разі, вони відмовляються прийти до фортеці. Мої агенти їх не загублять.

— Чи загрожує їм що-небудь у тому світі, в якому вони наразі знаходяться? — Спитав лорд Ізраель.

— Вони зараз на пляжі неподалік від лісу деревоподібних папоротей. Ознак тваринного життя там немає. Як я вже казав, і хлопець, і дівчинка цієї миті сплять — я розмовляв із шевальє Тіалісом кілька хвилин тому.

— Дякую, — сказав лорд Ізраель. — Але тепер, коли два ваших агенти стежать за дітьми, ми не отримуватимемо інформації з Магістрату. Доведеться покладатися на алетіометр. Принаймні…

Тут, на подив присутніх, його перебила пані Кольтер.

— Не знаю, як щодо інших підрозділів Церкви, — сказала вона, — а Консисторський Суд користується послугами алетіометриста Фра Павела Рашека, дуже скрупульозного, але повільного працівника. Суд дізнається про місце перебування Ліри не раніше, ніж за декілька годин.

— Дякую, Марісо, — промовив лорд Ізраель. — А в тебе є якісь припущення щодо намірів Ліри та хлопця?

— Ні, — відповіла жінка, — жодних. Я розмовляла із хлопцем, і він здався мені дуже упертим та потайливим. Щодо Ліри, прочитати її думки взагалі не можна.

— Мілорде, — мовив цар Огунве, — дозвольте поцікавитися, чи зробили ви леді членом нашої вищої ради? Якщо так, то в чому полягають її функції? В іншому ж разі, гадаю, вона не повинна бути присутньою тут.

— Вона моя полонена та моя гостя, а як колишній уповноважений агент Церкви, вона може володіти корисною інформацією.

— Але чи поділиться вона нею за своєю волею? Чи її треба віддати на тортури? — запитав лорд Роук, уважно дивлячись в обличчя пані Кольтер.

Жінка розсміялася.

— Я гадала, командири лорда Ізраеля знають, що істину не можна вирвати тортурами, — промовила вона.

Лорд Ізраель не міг не захопитися її безсоромною нещирістю.

— Я ручаюся за дії пані Кольтер, — сказав він. — Вона знає, що станеться, коли вона нас зрадить, до того ж у неї не буде змоги це зробити. Утім, якщо в когось із вас є заперечення, сміливо висловлюйте їх.

— Я маю сумніви, — вимовив цар Огунве, — але вони стосуються не пані Кольтер, а вас.

— Чому ж? — поцікавився лорд Ізраель.

— Якщо вона спокусить вас, ви не встоїте. Ми, на щастя, захопили її в полон, але її не слід було запрошувати на цю нараду. Обходьтеся з нею як завгодно поштиво, надайте їй хоч який комфорт, але тримайтеся від неї подалі.

— Що ж, я попросив вас висловитися, — промовив лорд Ізраель, — а тому мушу погодитися з вашим докором. Я ціную вашу присутність вище, ніж цієї жінки, царю. Я накажу відвести її.

Він простяг руку до дзвіночка, але тут заговорила пані Кольтер.

— Будь ласка, — енергійно сказала вона, — спочатку вислухайте мене! Я можу допомогти вам. Ви ледь чи знайдете когось, хто був би ближчим до верхівки Магістрату. Ви питаєте, чому мені можна довіряти, чому я вирішила залишити лоно Церкви? Це просто: Церква збирається вбити мою дочку, вони не наважаться залишити її живою. Щойно я дізналася, ким вона є, щойно мені стало відомо, що відьмацьке пророцтво стосується саме її, я збагнула, що відтепер шляхи пані Кольтер і Святої Церкви розбігаються, і ми віднині стали ворогами. Я не знала, чого прагнули ви, лорде Ізраель, та ким я є для вас, але знала, що мушу виступити проти Церкви, проти всього того, у що вона вірить, і, якщо потрібно, проти найвищої влади нашого всесвіту. Я…

Вона зупинилася. Усі командири уважно її слухали, але вона дивилася просто в очі лордові Ізраелю та зверталася тільки до нього. Її голос був низьким і пристрасним, а чудові очі блищали.

— Я була найгіршою матір'ю у світі. Я дозволила забрати від себе свою єдину дитину, котра тоді була ще немовлям, — мені було байдуже, що з нею станеться, я дбала лише про свою кар'єру. Я роками не згадувала про неї, а коли і згадувала, то лише шкодувала, що народила її Але коли Церква почала виявляти інтерес до Пилу та дітей у моєму серці щось ворухнулося, і я згадала, що сама є матір'ю, а Ліра… а Ліра є моєю дитиною. І коли я дізналася, що їй загрожує небезпека, то врятувала її. Я тричі втручалася та витягала її з небезпеки: першого разу, коли почало працювати Облаткове братство, тоді я пішла до Коледжу Джордана, забрала її до своєї лондонської оселі, де я могла не боятися руки братства — принаймні, я сподівалася на це. Але Ліра втекла. Другого разу я допомогла ці у Больвангарі, втрутившись якраз вчасно, — над нею вже було занесене лезо. Моє серце ледь не зупинилося… Саме це вони — тобто ми — робили з іншими дітьми, проте коли дійшло до моєї власної дитини… О, ви не маєте уявлення про жах, котрий я тоді відчула, сподіваюся, ніколи не відчуєте нічого подібного… Але я звільнила її, витягла звідти — тобто вдруге врятувала її. Однак навіть тоді я вважала себе частиною Церкви, її вірною і відданою слугою, була впевнена, що виконую завдання, дане мені Господом.

А потім я дізналася про відьмацьке пророцтво. Згідно з ним Ліра через деякий час буде спокушена — як була колись спокушена Єва. Якою буде ця спокуса, я не знаю, але, зрештою, Ліра підростає, і неважко уявити собі, що може статися. А тепер, коли Церква також це знає, вона хоче її вбити. Якщо все залежить від дівчинки, чи зможуть вони піти на ризик, залишивши її живою? Хіба насміляться вони дозволити всьому йти своїм ходом, сподіваючись, що Ліра відкине спокусу, якою б та не була? Ні, вони неодмінно її вб'ють. Якби вони могли, то напевно повернулися б в Едемський сад і вбили Єву ще до