Читати книгу - "Інформатор"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Що вони робили тут, на нашій землі? — запитав вождь, з його тону можна було зрозуміти, що це питання його непокоїть найбільше.
— Цього я ще не знаю. На завтра у мене запланована зустріч з містером Майклом Гейсмером, тож я дізнаюсь. Він їхній бос. Я уже запитував, але поки що конкретної відповіді не отримав.
— Ці люди займаються розслідуванням діяльності суддів, так? — запитав Горн.
— Так. Вони не належать до силових структур, звичайні слідчі з юридичною освітою.
— Тоді якого дідька вони сюди припхалися? — обурився вождь. — У них немає юрисдикції на нашій території. Я думаю, що в понеділок опівночі вони були тут у справах.
— Я цим уже займаюсь, чуєте? У мене є багато запитань, і ми розслідуємо цю подію.
— Ви говорили з постраждалою?
— Ні, я хотів поговорити з нею, але лікар заборонив. Вчора її перевели у Таллахасі. Я поїду туди за день чи два, побачимо, що вона розповість.
— Це потрібно було зробити раніше, — озвався Біллі.
Лімен розлютився, але намагався зберігати спокій.
— Я ж сказав: лікарі заборонили.
Напруга зростала з кожною хвилиною; не виникало сумнівів, принаймні у Лімена, що ця зустріч навряд чи закінчиться добром.
— Ви ще когось допитували?
— Звісно, це частина розслідування.
— Кого?
— Ну, давайте порахуємо. Кілька разів я спілкувався з містером Гейсмером. Двічі я запитував, що його люди робили на нашій території, і жодного разу він не зміг це чітко пояснити. Розмови з лікарями дівчини теж не дали результату. Обидві страхові компанії направили до нас своїх агентів, щоб ті оглянули машини, тож я і їх допитав. Цей перелік можна ще продовжувати. Проте я не пам’ятаю абсолютно усіх, із ким розмовляв. Це частина моєї роботи.
— Що вам вдалося дізнатися про викрадену вантажівку? — запитав вождь.
— Нічого нового, — відповів Грітт. Він повторив усе, що й так було відомо, але не згадав про відео з Фолі.
— У вас є припущення, хто був за кермом? — запитав вождь.
— До сьогоднішнього ранку не було.
Таппакола завмерли, чекаючи на продовження.
— Кажіть, — буркнув вождь.
— Шериф Піккет у п’ятницю ввечері заїхав на каву. Ви, мабуть, знаєте магазинчик Фрога Фрімена на північ від Стерлінга? Так от, Фрог довго не зачиняв його у понеділок, тобто магазин був не так щоб відчинений, але й не зачинений, і тоді зайшов покупець, якому потрібен був лід. Фрога уже грабували раніше, тож він встановив камери. Хочете переглянути запис?
Усі троє ствердно кивнули. Лімен поклацав клавішами на комп’ютері і повернув його в бік відвідувачів. На екрані з’явилося відео. Вантажівка стоїть перед магазином; вийшов водій; пасажир притискає до носа шматок заплямованої кров’ю матерії; водій зайшов до магазину і за кілька хвилин повернувся; вони поїхали.
— І що це доводить? — поцікавився вождь.
— Нічого, але час і місце викликають підозри, до того ж у таку пізню годину там практично ніхто не їздить.
— Отже, ви намагаєтесь нас переконати, що чоловік із розбитим носом і є тим водієм пікапа, з вини якого сталася аварія? — запитав Горн.
— Я не намагаюсь вас ні в чому переконувати. Це відео не моє. Я лише показав його вам, — відповів Лімен, знизавши плечима.
— Ви відстежили автомобіль за номерним знаком? — поцікавився вождь.
— Так, це фальшивка. У реєстрі такого номера немає. Навіщо їм було завдавати собі клопоту з фальшивими номерами, якщо вони не планували нічого поганого? Якщо вас цікавить моя думка, то я вважаю, що це прямий доказ провини цих людей. Пасажир отримав травму носа внаслідок активації подушки безпеки, тому й був закривавлений. Їм не вистачило кмітливості взяти трохи льоду з собою в автівку, яка приїхала на допомогу. Це я кажу про машину з фальшивими номерами, водія якої ми бачили на відео. Отож, вони утікали, аж раптом побачили, що магазин Фрога й досі відчинений. Вони поспішали і, мабуть, не продумали все добре, хоча ці люди взагалі не надто розумні, раз їм не спало на думку, що в магазині можуть бути камери. Велика помилка. Зловмисники засвітилися на відео, і тепер ми можемо їх знайти.
— Знаєш Лімене, цього не буде, принаймні не зараз і не тобі їх розшукувати. З цієї миті тебе звільнено, — сказав вождь.
Грітт зустрів цей болісний удар з таким спокоєм, якого сам від себе не очікував. Він зміряв поглядом усю трійцю. Чоловіки сиділи перед ним, склавши руки на своїх пухких животах. Помовчавши, він запитав:
— Які підстави звільнення?
Вождь лицемірно посміхнувся й відповів:
— Я не зобов’язаний називати причину. Це називається працевлаштуванням за бажанням, і воно прописане у наших законах. Вождь має право на власний
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інформатор», після закриття браузера.