Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"

Двоє кумів добре напилися в корчмі та й пішли додому. Один кум помітив собачу будку.

– Шарику! Гей, Шарику!.. Ну, що ти мовчиш? Тобі що, важко загавкати до хазяїна? От ледацюга! Мовчиш… У тебе ж зовсім проста робота – гавкати і все. Мені б таку роботу!..

Прийшов кум Панас до кума Остапа в гості.

Господар дістав кварту і дві чарки: одна величенька, грамів на двісті, а друга – грамів на п’ятдесят. Наливши, Остап каже:

– Ви, куме, беріть чарку, яку хочете, а я оцю, – і взяв велику.

Прийшов якось до кума Дмитра у гості кум Іван з жінкою. Посідали за стіл, налили, випили. Коли вже усі традиційні тости вичерпалися, кум Іван каже:

– Давайте вип’ємо за Дмитрового сина!

– А навіщо за нього пити? – здивувався Дмитро. – У мене такий син, що й сам здужає випити за себе. Тільки дай…

– Куме, ти знаєш, що моя жінка каже? Каже, що усіх би п’яниць примусила блекоту їсти.

– Е, куме, що твоя! Он моя нахваляється як! Каже, коли б моя воля, то зібрала б усіх алкоголіків, напоїла б до посиніння, а похмелитися на другий день не дала б.

Зустрілися два куми.

– Ти так схуд. Що сталося?

– А я періодично стрес роблю організмові.

– Це ж як? Щось не второпаю…

– П’ю місяць, другий, третій, а потім – як дам! – день, два, як дам стрес – краплі не беру! От!

Каже кум до кума:

– Коли я вперше поцілував сусідку Марію, то вона вліпила мені потиличника. А коли я почав присягати, що більше ніколи такого не зроблю, то вона вліпила мені другого.

Ідуть два куми парком. Аж тут оголошення: «Собакам без намордників входити заборонено».

– Дивись-но, куме, у нас уже і собаки грамотні.

– Куме, мій собака такий же розумний, як я сам.

– Ось як! Дивно, таке не часто почуєш! Як правило, люди мають звичку вихвалятися своїми собаками…

Посварилися куми. Кум Іван лається:

– Ти, куме, злодій! Ти – сволота! Ти – негідник! Ти – мерзотник!

Аж кум Петро озвався:

– А чому це ви, куме, до мене на «ти»?

– Куме, якщо ви не перестанете грати на своєму клятому саксофоні, я точно зійду з розуму!

– Я думаю, куме, що вже пізно. Я перестав грати годину тому.

– Куме, а то правда, що в армії вас нагородили медаллю? За що?

– Я врятував цілий полк.

– Яким чином?

– Я застрелив полкового кухаря!

Їдуть куми до міста в автобусі. Поговорили про се, про те. А головна проблема – діти:

– Кумо, твоя Ляля на роботу влаштувалася?

– Майже, а твоя Неля?

– Ой, кумо, робота не для неї! Вона призначена тільки для кохання, тільки для кохання!..

– А, ну нехай іде працювати за спеціальністю…

Кум Петро служить пожежником, а кум Іван – старшина міліції. Приходить Іван з нічного чергування вранці. Тільки роздягнувся, а дружина із спальні кричить:

– У домі ні крихти хліба, сходи, купи!

Одягнувся, іде в магазин. Знайома продавщиця вітається і запитує:

– Ви що, службу змінили?

– Ні, а з чого ви взяли?

– Так ви у формі пожежника…

Два куми сіли в лісосмузі, відкрили пляшку. Раптом поруч з’явився якийсь неоковирний чоловік. То був інопланетянин, хотів установити контакт. Він і каже:

– Я – Сатурн.

– Куме, налийте Сатурну!

Випили. Інопланетянин знову:

– Я – Сатурн…

– Куме, налийте Сатурну!

Випили. Інопланетянин каже:

– Я – інопланетянин…

– Куме! Сатурну більше не наливайте!

Прийшов кум до кума, бо більше нема до кого. Крізь сльози:

– Куме, ти розумієш, моя сьогодні зранку обізвала мене старим смердючим цапом.

– Ну, не плач… Не такий ти вже й старий… не такий ти вже й смердючий…

– Куме, після декількох випитих пляшок скажи мені, але по правді, чому ти мене називаєш джином?