не позбавляти прав також і старі дерева, під охороною перебуває від п’яти до десяти відсотків території. Деревину з таких лісів, де справедливо «утримують дерева», можна спокійнісінько використовувати. На жаль, сучасна практика в Центральній Європі на дев’яносто п’ять відсотків має інакший вигляд, в одновидових плантаціях усе частіше застосовують важку техніку. Неспеціалісти часто інтуїтивно краще усвідомлюють потребу у зміні курсу, ніж лісівники. Чимраз частіше вони втручаються в управління громадськими лісами й домагаються від установ вищих стандартів довкілля. Наприклад, «Друзі лісу Кеніґсдорфа» поблизу Кельна в посередницькому процесі між лісничим відомством та міністерством домоглися того, щоб перестали застосовувати важку техніку й не зрубували листяні дерева старшого віку{57}. Що ж до Швейцарії, то тут ціла держава піклується про гідне життя всього рослинного світу. У Конституції Швейцарії встановлено, що «…контактуючи з тваринами, рослинами й іншими організмами, треба поважати їхню гідність». Отож, приміром, на краю дороги без вагомих причин не дозволено відривати голівки квітів. Хоча така позиція у всьому світі викликала лише хитання головою, але я повністю підтримую знищення моральних кордонів між тваринним і рослинним світом. Якщо відома їхня здатність до вегетації та емоційне життя, а також визнано їхні потреби, то поступово мусить змінюватись і наше ставлення до рослин. Ліси — це аж ніяк не фабрики з виробництва деревини та склади сировинних матеріалів і тільки потім — складні життєві середовища для тисяч видів, як це потрактовує сучасне лісове господарство. Зовсім навпаки. Адже лише тоді, коли вони по-справжньому розвиваються, то особливо добре пропонують функції, які в багатьох законах про ліс юридично визначені стосовно виробництва деревини: захист і відпочинок. Сучасні дискусії між товариствами із захисту довкілля та користувачами лісу, а також перші вдалі результати, як, наприклад, у Кеніґсдорфі, вселяють надію, що в майбутньому таємниче життя лісів і надалі існуватиме й що також і наші нащадки з подивом зможуть гуляти поміж деревами. Це саме те, що є основою такої екосистеми: багатство життя, десятки тисяч видів, які пов’язані, а тому й залежні одні від одних. Наскільки важливим є навіть глобальне сполучення лісів з іншими природними середовищами, почасти видно з невеличкої історії з Японії. Катсугіко Матсунаґа, хімік-дослідник морських глибин з Університету Хоккайдо, виявив, що з опалого листя через струмки та річки в море вимиваються кислоти. Там вони стимулюють ріст планктону, що є першою та найважливішою ланкою харчового ланцюжка. Більше риб завдяки лісам? Науковець стимулював лісонасадження поблизу морського узбережжя, що дійсно спричинило збільшення доходів від риболовлі та вирощування устриць{58}. Одначе наша турбота про дерева не має базуватися тільки на матеріальному зиску. Там є також невеличкі загадки й дива, які варто зберегти. Під кронами дерев щодня відбуваються драми та зворушливі історії кохання, саме тут перед порогами наших домівок зберігся останній шматок природи, в якому можна відчувати пригоди й виявляти таємниці. І хто знає: можливо, одного дня справді розшифрують мову дерев і ми отримаємо матеріал для подальших неймовірних історій. А доти під час наступної прогулянки лісом просто дайте волю своїй фантазії — у багатьох випадках вона не така вже й далека від реальності! Подяка
Те, що я так багато можу писати про дерева, є справжнім подарунком, адже під час досліджень, роздумів, спостережень та аналізу я щодня дізнаюся щось нове. Цей подарунок зробила мені моя дружина Міріам, яка в багатьох розмовах терпляче слухала про нинішній стан досліджень, читала рукопис і пропонувала численні правки. Без мого роботодавця, громади Гюммеля, я не зміг би захищати цей прекрасний старий ліс у моєму лісництві, що крізь нього я охоче мандрую і що є для мене джерелом натхнення. Видавництву «Людвіг» я вдячний за можливість поширити мої думки серед великих читацьких кіл, і не в останню чергу дякую вам, мої читачі та читачки, що ви разом зі мною кинули світло на деякі таємниці дерев — адже тільки той, хто дерева знає, може їх обороняти.
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниче життя дерев», після закриття браузера.
