Читати книгу - "Повзе змія"

209
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 129
Перейти на сторінку:
взяв себе в руки і заявив: «Не пацан я, щоб виправдовуватися. Скажу, що все це лажа, так ви мені очняки почнете влаштовувати. А я цих гнид бачити не хочу. Радійте, свято у вас, начальство похвалить. Записуйте — я Микиту загасив». Буквально вам цитую. І пішло, і пішло, і пішло…

— Чому ж він з такими гнидами справу мав?

— Оце я, Лено, вам пояснити можу, — Калита подивився на годинник, і хоча теоретично полковник відпустив його до кінця дня, Олена зрозуміла — вільним часом старший опер планує скористатися по-своєму. — Суть ось у чому. Баглай, як справді непересічна й розумна людина, природжений лідер, тільки зі знаком «мінус», не може тримати поруч рівних собі. Тупими відморозками, на зразок згаданого вже Рожнова, керувати легше. І, що теж важливо, в разі потреби пожертвувати кимось із них не страшно. Не шкода. Ще я припускаю — Баглай з двадцяти років у бігах, утомився ховатися, не те щоб підставився свідомо, просто пильність утратив. Звик до власної, обізвемо її так, фортуни. Виходить, — розвів він руками, — зловити його Глодові чи комусь іншому закладено було. Коли хочете, долею запрограмовано. Везінням оперським це називається.

— Отже, затримання Баглая — швидше випадковість, аніж закономірність?

— Я вам цього не говорив. І ніхто не скаже. Все одно, Лєно, рано чи пізно йому б набридло ховатися. Сам би здався, подібні випадки нерідко трапляються.

— Ну що ж, — Олена вже відчувала на собі інформаційне переобтяження. — Поки що ви мене цілком і повністю задовольнили як чоловік і як фахівець, — оскільки реакції співбесідника вона не зауважила, то зрозуміла — програми «Кухонний базар» майор міліції жодного разу не бачив, бо щойно вона промовила свою, як вона вважала, коронну фінальну фразу. Так у студії вона прощалася з гостем-чоловіком, жінкам призначалася інша, менш двозначна фразочка. — То, може, домовимося про зустріч із цим вашим оперативником, Глодою…

— Глодом. Глод, — поправив Калита. — Він у курсі, попереджений, завтра прийде сюди. Тільки він нині, як би це пояснити… Скажемо так: у позаплановій відпустці. Взагалі, не звертайте особливої уваги на його манеру поведінки, він не такий у нас лихий, просто додалися проблеми особистого характеру… Так що, Лєно, ось вам сувора реальність: смажених фактів немає, гостросюжетного детективу не вийде, герой — за великим рахунком — теж не герой. Життя, Лєно… Не передумали братися саме за цю тему? Ми б іншу підшукали. Лохотронників розвелося, економічні злочини можемо порадити, державу ж натягують, хто як може…

— Вам дуже хочеться, аби я… тобто… ми передумали?

— Хочете пораду, не для преси? — Калита підвівся, даючи зрозуміти — на сьогодні він і так приділив настирній дівиці досить багато часу. — Не робіть із Баглая зірку. Він бандит і вбивця, і не більше.

Олена не змогла придумати відповіді, тому сказала щось традиційно нейтральне й заспокійливе. І вже записавши Степанові Калиті на звороті своєї візитівки номер мобільного телефону, попрощавшись і сівши в машину, відзначила для себе: основні задумки програми, виплекані Романом, можуть розлетітися на друзки.

Виходить, у них із міліцією зовсім протилежні інтереси.

4

Режисер, як і передбачала Олена, за час її відсутності відвідав готельний бар і тепер мирно похропував у своєму номері, навіть не зачинивши двері. Водій, втішений кінцем робочого дня, теж зібрався піти слідами Корнієнка. Олена ще не спланувала свій вечір, хоча підозрювала — прозорого натяку ментам було б достатньо, щоб отримати запрошення в який-небудь місцевий гадючник. Зрештою, на вулиці ще видно, вона цілком могла зустрітися з тим самим оперативником Глодом, але коли чітко сказали — завтра, то нема чого пропонувати свої варіанти. Очевидно, тут уже все продумано. Іти шукати пригод у компанії водія теж не хотілося. Його взяли на роботу недавно, вони майже незнайомі, доведеться вигадувати теми для розмови, говорити один одному різні необов’язкові речі, до того ж Олена, відверто кажучи, хотіла трохи від нього відпочити. Всю дорогу він не вимикав шансон та блатняки, ставився до подібної музики вкрай серйозно, тому вона боялася, що пошук спільної мови переллється в зовсім несподіваний та небажаний конфлікт світоглядів. Тому вона чемно повідомила водієві про бажання нарешті прийняти душ, той не заперечував і пішов розбуркувати режисера. Зачинившись у номері, Олена справді прийняла душ і набрала номер Малиновського, коротко переповівши основну суть сьогоднішньої розмови.

— Ти чого хотіла? Не мандражи, все йде за планом, дитино! Ти де там, не чую!

— Тут, тут, просто зв’язок глючить. Говори, я чую тебе.

По мобільному вони могли говорити вільно — підтримка одного з провідних операторів стільникового зв’язку значилася в титрах багатьох програм «S-каналу», тому розмови його керівництва і провідних працівників, до числа яких віднедавна належала Олена Суржа, були безкоштовними. Всі цією «халявою» безбожно зловживали.

— Забий на них, дитино! Плюнь і розітри, чула? Усміхайся їм, показуй коліна, шматочок ляжки, пускай бісики, вмикай повну дуру, словом, стелися перед ними — в межах розумного, звичайно. Вони ще з мужиком інакше б трималися, а дівицю вроді тебе вважають повною ідіоткою. Хай собі вважають, ким хочуть, чуєш? Нам від них потрібна співпраця та інформація, максимальна інформація. Потім ми їм таке кіно знімемо — ляля, навіть якщо захочуть, не приколупаються. Похвалимо кого треба і скільки треба, головне для нас — не доблесна українська міліція, січеш фішку? Баглай для нас головне, самий цимес, на ньому все зав'язано! Алло, дитино, де ти знову, блін?

— Тут, тут. Просто мовчу і слухаю тебе.

— Правильно. Слухай далі: подумайте там із Корнієнком, чи реально Баглая показати маніяком. Хоча б натякнути, чула? Маніяків у нас люблять, Чикатило, Онопрієнко, доктор Лектер, коротше, в такому плані. Без медичного діагнозу обійдемося, маніяки серед нас, отака фігня, малята. Як ти поки що думаєш?

— Не знаю, — саме тепер Олена прикидала, коли й про що зможе переговорити з режисером сьогодні і чи в стані він буде завтра думати про щось, окрім пива або ж чарки коньяку. — Поговоримо,

1 ... 52 53 54 ... 129
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повзе змія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повзе змія"