Читати книгу - "Король стрільців"

верб головатих задивлялися в зоряну маєву ніч.

Скінчився празник, ще й празничок, роковий храм, відпуст великий за всі гріхи, празник у Красній Долині!

ПАН ІНСПЕКТОР
Комедія

----------------------------------------------

Друкується за виданням:

Друкується за виданням: Керницький Іван. Пан інспектор: комедія з кооперативного життя в 1-ій дії. Львів: Видавнича спілка «Діло», 1933

----------------------------------------------

Дійові особи:

Г р и ц ь   Б у л ь б а — голова Надзвичайної ради, високий та поважний ґазда, літ 60.

Н а с т я — його жінка, низька та кругленька ґаздиня, літ 55.

С п р а в н и к, К а с і є р, К р а м а р — люди вже в літах.

П а н о к — літ 25.

Р е в і з о р — літ 50.

В і й т — літ 45.

Г р о м а д с ь к и й   п о л і ц а й — літ 40.

Сцена представляє сільську кімнату. Праворуч, на першім пляні двері, на другому в самім куті піч з кухнею і мисник з всякою посудою. Ліворуч, під стіною стіл, ослін та стільці. На стінах рушники, образи. Настя порається біля печі — витирає тарілки та кладе на полицю.

ЯВА 1

Г р и ц ь   (входить, здіймає шапку). Ти знаєш, жінко, що?

Н а с т я   (не перериває роботи, обернена до печі). А що ж там таке, Гриню? (говорить розтягло та повільно).

Г р и ц ь   (неохітно). Ет!.. (Вішає куртку на кілок, по хвилі). Ти знаєш, жінко, що до нас сьогодні приїздить пан ревізор?.. На ревізію…

Н а с т я   (все ще обернена до печі). Або ж тобі, Гриню, це першина, ота ревізія! Приїде, побушує по хаті, поперетрясає всі кутики, а потім замкне тебе на дві неділі за політику, та й по всьому…

Г р и ц ь   (нетерпляче). Ет! Плетеш, гей з гарячки!.. То не буде така ревізія… Це приїде зі Львова, то значить, з нашого Ревізійного союзу такий пан директор, чи як його там, і буде просліджувати, чи в вашій кооперативі все стоїть в порядку, о!..

Н а с т я.   Ага-а-а… Ну, та й при тім будеш мати якийсь клопіт…

Г р и ц ь.   Гм!.. Та звісно. Без клопоту не обійдеться… От, хоч би нині… Треба його переночувати…

Н а с т я   (обертаючись). В нас, Гриню?

Г р и ц ь.   Гм!.. Та же в нас…

Н а с т я.   То він, певно, і їсти схоче?

Г р и ц ь.   Гм!.. Або я знаю… Та певно!

Н а с т я   (сплеснула руками). Ой, Царице небесна! А що ж я йому зварю? Та ж то десь дуже великий пан?…

Г р и ц ь.   Гм!.. Звісно, що не Іван…

Н а с т я.   Ой, доленько нещасна! А що ж я йому дам? Тут, як на злість, і корова запустилася, і хліб вийшов, хоч сира земле розступися! (Хапається за голову). І що ж я тепер, бідна, зроблю?…

Г р и ц ь   (розводить руками). Гм!.. Або я знаю. Як то справді великий пан, то він коня з копитами не з’їсть… Бо великі пани на вікт делікатні. Гм! Я знаю… На всякий випадок заріж когута, звари з десятеро яєць, піди на сусіди, позич бохонець хліба, та й з фунт масла, та й молока з гладущик, а пізніше якось… як треба буде, то ще десь щось позичиш.

Н а с т я.   Ой, татунцю небесний! (Плачливо). Яка ж то біда, яка ж то напасть… чиста напасть! І нащо тобі, старий, такого клопоту на сиву голову? Перше, бувало, то цілими днями сидів у тій читальні, а тепер, як собі заложили ще якусь куропативу, то вже його ніколи дома не видно. Вся робота стоїть, ані кому дай, ані принеси, я хвилинки спокійної не маю, а він усе, як не в читальні, то в тій ку… ку… ро…

Г р и ц ь   (перебиває). Настуню, дай спокій! Десь тобі тілько балакати хочеться…

Н а с т я.   Ну та як, Гриню, не маю балакати, коли я вже з тою твоєю політикою світа Божого не бачу! Ні я собі ніколи яєчка не зложу, ні курочки не приховаю, бо тої неділі приїде пан ревізор, а на другу пан делегат, а на трету якась інша нечиста матір, і я, бідна, мушу кожного годувати не знати пощо й за що?… Не досить, що від всяких безробітних не можна обігнатися, то ще панам їсти давай? Агі! Або ж то ми одні в селі? Та най вже хто другий трохи спробує…

Г р и ц ь   (перебиває). Дай спокій, Настуню, дай спокій!.. Прошу тебе, не говори, бо я вже стільки слухати не можу. Йди краще між люди та постарайся, що треба, бо його десь щойно не видно!..

Н а с т я   (зітхає). Ой, світе мій розколений!..

Г р и ц ь   (нетерпляче). Ну йди вже, йди… Чого ще стоїш?

Н а с т я   (зітхає). Та йду вже, йду… Ой, доленько, бідна! Що ж я йому зварю! (Бере хустку й виходить).

ЯВА 2

Г р и ц ь   (задуманий сідає біля стола). Гм!.. Воно рахувати, то баба й трохи має рацію… В дома не засиджу, господарки не пильную, ніщо мене на світі не обходить, тільки та кооператива… А з того в нас нині хліба їсти не будеш!.. Тепер лише докладай до неї, як не здоровля, то останній ґрейцар. Гм!.. Що ж, коли наші люди такі, що тільки знають на одного все звалити! Ви то, Гриню, знаєте, ви то дуже красно розумієте, ви там підете, ви то зробите, бо ви політикант і любите цим бавитися. А ми будемо за вами поступати, аякже!.. тільки поволеньки, поволеньки та й все ззаду… Га, люди добрі, далі то вже й мене не стане. Адіть, я вже й не довиджую… Газети без окулярів не прочитаю!.. (По хвилі). О! Тепер ще, як на біду, того ревізора принесло! Га,