Читати книгу - "Весь світ у кишені"

паралізовану правицю й показати її Кітсону.

Юнак нахилився вперед і побачив, як почервоніла й набрякла долоня Джипо. Алекс доторкнувся до неї — і Джипо так закричав від болю, що в Кітсона волосся стало дибки.

— Що трапилося? — запитав він, сідаючи навпочіпки біля Джипо.

— Змія, — видихнув італієць. — Я підповз просто до неї.

Кітсон побачив два проколи на запаленій руці.

— Заспокойся, Джипо, — сказав він. — Я все владнаю. Не бійся.

— Відвези мене в лікарню, — простогнав коротун. — Я не хочу померти так, як мій братик.

Юнак витягнув носову хустинку, скрутив її в джгут, а тоді зав'язав навколо зап'ястя Джипо.

— Хочеш сказати, що його вкусила змія? — запитав Блек, схопивши Кітсона за плече. — Тоді як же ми відчинимо той бісів броньовик?

Алекс, здригнувши плечем, струсив його руку. Тоді витягнув з кишені складений ножик і відкрив одне з лез.

— Буде боляче, Джипо, — сказав він, схопивши італійця за зап'ястя. — Але це допоможе.

Хлопець устромив вістря ножа в гарячу, набряклу долоню Джипо й зробив надріз.

Італієць закричав. Він ударив Кітсона лівою рукою, намагаючись звільнитися.

Надріз, зроблений Алексом, почав кривавити. Не розтискаючи хватки, Кітсон спробував вичавити зміїну отруту. Юнака хвилювала блідість Джипо: той виглядав так, наче вже був однією ногою в могилі.

— Алексе, — шепотів Джипо. — Ти мій друг. Я не хотів того всього говорити. Відвези мене до лікарні.

— Відвезу. Заспокойся, — втішав його Кітсон. Тугіше зав'язавши хустинку навколо зап'ястя Джипо, він підвівся. — Я прижену «б'юік».

— Що ти зробиш? — знавіснів Блек.

— Візьму машину й відвезу Джипо до лікарні, — відповів хлопець. — Поглянь на нього! Йому дуже погано, — він розвернувся й поліз угору, до дороги.

— Кітсоне! — лють у голосі Блека змусила Алекса зупинитися й розвернутися.

— Чого тобі?

— Повертайся! — закричав Ед. — Ти зовсім клепку втратив? Поглянь туди! — він вказав на літак, що повільно кружляв над горами. — Витягнеш машину з укриття — і її помітять. Скільки часу знадобиться, щоб сюди приперлися винюхувати копи?

— Яка різниця? — гнівно відказав Кітсон. — Ми маємо відвезти його до лікарні, інакше він помре. Ти що, сам цього не розумієш?

— Ти не виведеш машини з укриття, — проскрипів Блек.

— До лікарні тридцять миль, — заперечив Алекс. — Ти хочеш, аби я на руках його ніс?

— Та мені начхати! — гарикнув Ед. — Ти не виведеш машини на дорогу за білого дня. Йому доведеться покластися на долю!

— Іди до дідька! — хлопець розвернувся і знову поліз схилом до дороги.

— Кітсоне!

Погроза в голосі Блека знову змусила юнака зупинитися й озирнутися.

Ед витягнув пістолет і спрямував на хлопця.

— Повертайся сюди! — крикнув Блек.

— Він помирає! — відказав Кітсон. — Невже ти не бачиш?

— Повертайся сюди! — люто прогарчав Ед. — Ти не візьмеш машини. Повертайся сюди, і швидко! Я не повторюватиму, селюче!

Відчуваючи, як гучно забилося його серце, Кітсон повільно спустився зі схилу. «Ось воно! — подумав він. — Тут я і подолаю цього покидька. Головне — стежити за його правицею. Зараз ми й поставимо всі крапки на „і“. Я не дам Джипо померти».

— Ми мусимо щось зробити для нього, — сказав юнак, наближаючись до Блека. — Не можна стояти й дивитися, як він помирає! Ми маємо доправити його в лікарню.

— Поглянь на нього, дурню! — вигукнув Ед. — До часу, коли ти піднімешся туди, виведеш машину, спустиш її назад, повантажиш Джипо й відвезеш його до лікарні, він уже помре.

— Ми мусимо щось зробити для нього, — повторив Кітсон, не дивлячись на Блека. Напруживши м'язи, він пройшов повз суперника й краєм ока побачив, що Ед опустив пістолет.

Алекс різко розвернувся й ударив Блека кулаком по зап'ястю.

Пістолет вискочив з Едової руки й упав у чагарники. Блек відскочив назад і став навпроти Кітсона. Настала пауза. Чоловіки перезирнулися, й Ед вишкірився.

— Добре, придурку, — тихо сказав він. — Ти сам напросився. Мені завжди хотілося показати тобі, де раки зимують. Тепер ти побачиш, що таке справжня бійка.

Стиснувши долоні в кулаки, Алекс чекав. Його очі примружилися.

Трішки повернувшись, Блек рушив уперед. Він притиснув підборіддя до шиї та опустив руки.

Кітсон ударив лівою, але Блек повів головою, тому удар хлопця просвистів у нього над вухом. Ед пірнув під правицею Алекса й сам зацідив йому правою рукою під ребра. Від цього удару Кітсон, важко дихаючи, відступився.

Блек продовжив наступати, але Кітсон ударив його по голові й правою рукою, і лівою, від чого Ед похитнувся.

Чоловіки розійшлися, але відразу ж почали зближуватися, ухиляючись від важких ударів і приймаючи легші. Вони то сходилися, то розходилися, обидва обачні й пильні.

Кітсону здалося, що Блек відкрився, тому він важко вдарив лівицею, проте Ед відхилився, й Алексова рука лише ковзнула його плечем. Вишкіривши зуби, Ед розмахнувся правицею й добряче вдарив Кітсона під серце.

Удар був сильний, тож Кітсон упав на коліна.

Не припиняючи осміхатися, Блек рушив уперед і вдарив юнака по шиї. Алекс упав долілиць. У голові в нього запаморочилося.

Блек відступив.

Кітсону вдалося стати навкарачки. Похитавши головою, він побачив, що Блек знову йде в атаку, а тому вдарив Еда по колінах, обхопивши його ноги.

Падаючи, Блек гупнув Кітсона по маківці.

Чоловіки борюкалися на землі. Досі напівнепритомний, Кітсон спробував схопити Блека за горло, але той ударив хлопця в голову, а тоді відкотився вбік і підвівся. Кітсон змусив і себе піднятися. Він трохи спізнився, підіймаючи для захисту руки, тому прийняв удар Блекової правиці по вилиці. Від такого удару в нього підкосилися ноги. Пірнаючи вперед, юнак схопив Блека за руку. Чоловіки довго боролися в такому положенні: Ед пробував вирватися з Алексової хватки, а Кітсон гарячково намагався втримати його, доки в нього не просвітліє у голові.

Зрештою Блек вирвався й замахнувся, намагаючись завдати Кітсону страшного удару лівою, але юнаку вдалося відхилитися. Алекс зацідив правицею Еду під ребра і побачив, як обличчя суперника викривилося від болю.

Підбадьорений, Кітсон пішов у наступ, б'ючи Блека по голові і правою, і лівою.

Ревучи й бурмочучи, Ед відступав. Боковий удар зліва зацідив йому просто в голову. Чоловік підняв руки вгору, а Кітсон тим часом гупнув його правицею у живіт. Важко дихаючи, Блек