Читати книгу - "Неідеальна потраплянка, Ліра Куміра"

Розділ 33. Весільна церемонія

«Прошу, прийди. Благаю, врятуй мене. Врятуй…», - я повторювала ніби мантру у себе в голові. Хвилини нещадно рухалися вперед, а радник все не з'являвся.
Тим часом прийшов священик (або як його тут називають?), а імператор підвів тримтячу мене до вівтаря, стискаючи мою долоню в заспокійливому жесті. Але я тільки ще більше нервувала і продовжувала трястися.

Служитель храму (мені все ж таки вдалося вивудити звання з пам'яті) щось читав співуче, а навколо нас з'являлося вогняне кільце. Я з переляком дивилася на всі боки, сподіваючись на те, що воно не звужуватиметься і не спалить нас живцем.
Імператор виглядав спокійним, навіть можна сказати умиротвореним. Для нього всі дії довкола були правильними.

Церковник узяв наші з Іларієм руки, зв'язуючи їх разом шовковою білою стрічкою, і продовжив читати незрозумілі мені слова. По руці розлилося тепло, яке рухалося вище, перейшовши на плечі і попрямувало до другої моєї долоні, на якій почав з'являтися візерунок браслету. Я сіпнулася, але імператор притримав мене за долоню, не даючи мені вирватися. Невже це все? Я стаю його дружиною? І що для цього навіть не потрібно моєї згоди? Чи поява в храмі і вважається такою?
 "Ні, я не жадаю цього!" - хотілося закричати, але голос мене не слухався, я не могла вимовити жодного слова.

І тоді я почала благати місцеве божество. Я не знала його імені, але хіба це головне? Я просила про допомогу, благала врятувати мене від вимушеного шлюбу з тим, кого нещодавно ще любила, а тепер боюсь.

І, здається, мене почули – до храму увійшли намісник ельфів та кілька його наближених осіб:

- Я бачу ви вирішили відмовитися від запропонованої мною угоди, Ваша Величносте, - голос довговухого був сухим, але в ньому чулася погроза.
– Продовжуйте, – наказав імператор служителю. – Вони не зможуть увійти до вогняного кола, він захистить нас.
І чоловік продовжив, після чого браслет став наливатися барвами, форма його набувала вигляду плюща, який обвивав мою руку.
- Христино, ви можете чинити цьому опір. Вам лише достатньо побажати в душі – і браслет почне гаснути, – невже намісник вирішив мені допомогти?
- Не слухай його, шлюб – єдиний вихід із ситуації. Він зможе захистити тебе від зазіхань ельфів, – говорив Іларій наполегливо, змушуючи вірити у свою правоту.
- А хто захистить мене від вас? - Я все ж таки змогла це вимовити. - Я не бажаю цього шлюбу, не бажаю бути вашою дружиною! – фарби браслета почали гаснути, але він не зник, мабуть одного мого бажання все ж таки недостатньо.
- Христино, ваш дар друїди потрібний нам. Але ніхто не буде насильно видавати вас заміж, подумайте! - Намісник продовжував гнути свою лінію.
- Та я й так думаю по саме не можу! – Я вже кричала. - Але цей чортовий браслет не хоче гаснути!
- Закінчуйте! Немає часу чекати, - імператор уже гарчав на служителя, який перебував у повному шоці від того, що відбувалося в стінах його храму.
Але все ж таки церковник почав читати швидше, змушуючи браслет засвітитися яскравіше. Я вже відчувала, як він обплітав мою руку по лікоть. І щось усередині мене говорило, що варто було йому підвестися до плеча і я стану дружиною імператора.

Я чинила опір, подумки то благаючи божество допомогти, то проклинаючи його за те, що дозволяє цьому статися. Спів служителя посилився, він вплітався в мої думки, і я почала здаватися, а гілка плюща піднялася ще на долоню. Ось-ось мало статися непоправне.

І тут я почула брязкіт зброї, чиїсь швидкі кроки і гучний голос радника:
- Припиніть це негайно!
Здається, я з полегшенням зітхнула і відразу ж впала на підлогу. Виявляється, якась сила тримала мене на ногах, але варто було раднику заговорити - мене відпустило, і нехай я звалилася на підлогу без підтримки, зате браслет практично зник.
- Ельдар... - я вимовила ім'я чоловіка, після чого свідомість мене все ж таки покинула.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍