Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

завжди поспішає додому до неї та до сина, дзвонить їй із роботи, щоб сказати кілька ніжних слів, а коли кілька разів він був у гостях у наших колишніх клієнтів, то в їхньому будинку навіть дихається якось легше — там затишно і спокійно.

Знайомимо товариша нашого вже одруженого клієнта з дівчатами. Після першого побачення з першою дівчиною він заявляє, що вона недостатньо вродлива. Мовляв, якщо вже й одружуватися, то вона має виглядати, як модель чи актриса. Знайомимо з другою дівчиною — і знову все обмежується першим побаченням. Чоловік заявляє, що ця дівчина красивіша, звичайно, але вона не найкрасивіша жінка, яку він коли-небудь бачив. Із третьою дівчиною — та сама історія. Знайомимо з четвертою, і тут уже він не подобається дівчині, вона каже, що він на фотографіях виглядав не таким худорлявим. Знайомимо ще з однією дівчиною — і нарешті взаємна симпатія. Після трьох побачень в Україні дівчина та чоловік продовжують спілкування телефоном і починають обговорювати наступну зустріч. Чоловік пропонує знову прилетіти до дівчини в Україну, але дівчина наполягає на зустрічі в Італії. Каже, вона там ніколи не була. Починають вибирати квитки, і тут трапляється пандемія. Кордони з Італією закривають. Чоловік знову пропонує дівчині прилетіти до неї в Україну, доки кордони відкриті. Дівчина пропонує почекати, коли можна буде зустрітись в Італії. Локдаун затягується. Потім починають відкривати перші країни для подорожей — можна зустрітись у Туреччині. Дівчина каже, що вже була в Туреччині й більше туди не хоче. Тут уже чоловік закипає, каже, що вона явно в ньому не зацікавлена, що вона постійно знаходить відмовки, аби з ним не зустрічатися, а дівчина парирує, що це він упертий і хоче, щоб було тільки як він хоче, і ніяк інакше.

Через місяці вимученого спілкування чоловік та жінка таки зустрічаються в Італії. Чоловік пізніше заявить нам, що дівчина за карантин добре додала у вазі і вже не така гарненька, а дівчина звинуватить чоловіка в жадібності — вона розраховувала, що він влаштує їй в Італії шо-пінг. Чарівне кохання не збувається. Чоловік обурюється, що ми «підсунули» йому таку незговірливу дівчину, яка, до того ж, за карантин ще й погладшала; дівчина плаче, що чоловік, по-перше, не щедрий — не купив їй ні сукні, ні сумочки, а по-друге, він натякнув їй, що вона поправилась! Начебто вона сама не знає, що стрілки на вагах показують плюс сім кілограмів! Знає! Мовляв, худою її покохає будь-хто, і ось тільки справжній чоловік покохає її і з зайвою вагою. Після італійської поїздки чоловік та дівчина майже на півроку втратять зв’язок. Потім знову спишуться і знову посваряться. Дівчина проситиме нас знайомити її далі, використовуючи її старі фотографії, на яких вона на сім кілограмів легша. Чоловік у пошуках своєї ідеальної жінки вирушить на Тіндер.

Бажання в коханні! Хтось намагається втекти в любов від своїх проблем чи від самого себе, прикритися любов’ю від світу. Хтось робить любов до чоловіка своєю професією та покликанням. Вона — дружина Вадима Вікторовича, вона відбулася як жінка. А якщо захочеться ще регалій, то вона стане ще й мамою Сашеньки та Микити. Її інстаграм замайорить дитячими та сімейними фотографіями.

Ще в університеті на сусідньому факультеті навчався до неподобства худий і незграбний хлопець з величезними вухами. Популярністю серед дівчат він тоді не користувався.

Ситуацію обтяжували «підстрелені» джинси та розтягнута толстовка з фотографією якогось рок-гурту, якої він буквально не знімав. Для вісімнадцятирічного хлопця така комбінація «обтяжливих обставин» — це практично вирок. Потім цей хлопець перевівся до сусіднього вузу на комп’ютерний факультет, у компанію таких самих незграбних хлопців із брудним волоссям та сальною шкірою. Я його запам’ятала, бо ще в шкільні роки ми кілька разів перетиналися на шкільних олімпіадах із математики та англійської мови.

Кілька років тому я зустріла його в аеропорту. Не знаю, яким чином він мене впізнав, але він підійшов привітатись. Минуло трохи більше десяти років, але він дуже змінився. По-перше, він був зі смаком, дорого одягнений. По-друге, у нього було чисте волосся та шкіра. Він, як і раніше, був високим і худорлявим, але тепер набагато краще володів своїм тілом. Після традиційного «привіт» та «як справи?» він тут же представив мені симпатичну пухлогубу блондинку в одязі з кричущими логотипами як свою дружину. Речення «Це моя дружина» він голосно і з виразом промовив разів шість чи сім за десять хвилин нашого випадкового спілкування.

За кілька днів я помітила нового передплатника в ін-стаграмі. Яскрава блондинка на фото одразу ж впала мені в очі. Я перейшла в її аккаунт — раптом вона незаміжня і підійде комусь із моїх клієнтів. Виявилося, що це обліковий запис цього худорлявого хлопця. Я не помітила його на аватарці — він на ній обіймає свою дружину-блондинку, яка позує на передньому плані. Більшість фотографій в його обліковому записі — це спільні фотографії з дружиною або фотографії дружини на тлі відомих пам’яток. Я відзначила сердечком кілька фотографій, подумавши про себе, що сутулий хлопець із брудним волоссям і підлітковими прищами може вирости у фінансово успішного чоловіка, але цей незграбний підліток, із яким не хоче дружити навіть не найкрасивіша дівчинка, все одно залишиться у нього в голові. Саме цей підліток змушуватиме його викладати фотографії гарних сідниць юної дружини в інтернет, щоб УСІ довкола знали, що це його жінка, він із нею спить, вона його обрала. Такі фотографії — це прямі родичі жіночих фотографій «мені подарували сто одну троянду».

А як же істинні чари справжнього кохання, яке змушує об’єкт такого кохання відчути себе справді вродливим і особливим? Хіба не в цьому сенс?

Я знову згадала вже дорослого хлопчика, який колись навчався зі мною в одному університеті, та його ефектну ошатну дружину. Без сумніву, цей хлопець багато працював, щоб привабити таку жінку і фотографувати її потім то на