Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

місце посідають закони, що захищають права особи на приватне життя, право на нерозголошення інформації про особу.

Для країн СНД характерне значне відставання в галузі правового регулювання інформаційних відносин. Але важливість розв’язання цих проблем сприяла тому, що в національних парламентах активно організовується і здійснюється робота з законотворення у цій сфері. Наприклад, у Російській Федерації розроблена і затверджена 28 червня 1993 р. указом президента “Концепція правової інформатизації Росії”. Крім того, 23 вересня 1992 р. прийнятий закон Російської Федерації “Про правову охорону програм для електронно-обчислювальних машин і баз даних”. Ряд новел внесено в кримінальний і кримінально-процесуальний кодекси РФ, зокрема про комп’ютерні злочини та ін.

В Україні також здійснено певну роботу із законодавчого регулювання інформаційної сфери. Верховною Радою України прийнято базовий Закон “Про інформацію” і відповідно до нього ряд галузевих законів, спрямованих на регулювання інформаційних відносин, а саме — “Про державну статистику”, “Про державну таємницю”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про національний архівний фонд і архівні установи”, “Про захист інформації в автоматизованих системах” тощо. Крім того, прийнято нові закони, які регулюють окремі фахові інформаційні відносини в окремих предметних сферах. До них належать закони України “Про власність”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про митну службу в Україні”, “Про міліцію”, “Про адвокатуру”, “Про нотаріат”, “Про цивільну оборону України”, постанова Верховної Ради України “Про основні напрямки зовнішньої політики України” тощо. Однак аналіз чинного законодавства України показує, що досить великий масив інформаційних відносин, які стосуються кримінального та кримінально-процесуального судочинства, ще не врегульовано. Розв’язання правових проблем у сфері кримінального та кримінально-процесуального права потребує розробки низки нових законів на основі принципів всебічності, комплексності та узгодженості. Для забезпечення прав людини, індивідуального, державного і суспільного майна та врегулювання відносин у галузі захисту інформації доцільно розробити та прийняти систему законодавчих актів, в яких як базовий міг би бути закон “Про права та обов’язки людини і держави в еру інформації”, а роль спеціальних виконували б закони “Про інформацію”, “Про захист інформації”, “Про інформатизацію”, “Про державну статистику”, “Про державну таємницю”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про національний архівний фонд і архівні установи”, “Про захист інформації в автоматизованих системах”, “Про комерційну таємницю”, “Про конфіденційну службову інформацію”, “Про технічний захист інформації”[11].

Можна вважати, що для всебічного вивчення особи обвинуваченого наука криміналістика повинна ширше й активніше використовувати методи, які застосовуються в інших галузях знань — психології, фізіології, медицині, біоніці, нейробіоніці, кібернетиці тощо, а також засоби електронно-обчислювальної техніки для швидкої обробки одержаної з їх допомогою інформації.

Слід зазначити, що правоохоронні органи постійно вдосконалюють методи і засоби роботи з інформацією, застосовують з цією метою новітні досягнення науки і техніки. Одним з пріоритетних напрямів сьогодні є діагностика індивідуальних властивостей людини та прогнозування її поведінки в конкретних ситуаціях з допомогою засобів ЕОМ (експертних і автоматизованих систем багатостороннього дослідження особи).

Цю проблему можна вирішувати у два етапи. Завданнями першого етапу має бути відбір і розробка оригінальних методик дослідження особистості. Другий етап пов’язаний із розробкою програмного забезпечення обробки одержаної інформації на ЕОМ.

З урахуванням актуальності такого поетапного розв’язання цієї проблеми здійснено спробу розглянути сучасний стан і перспективи розвитку психофізіологічної діагностики особи обвинуваченого для впровадження її методик у слідчу практику.

Сучасні психодіагностичні засоби можна поділити на дві основні групи: малоформалізованої і строгоформалізованої діагностики. Малоформалізована діагностика побудована на безпосередніх спостереженнях, бесідах, аналізі результатів діяльності. Строгоформалізована психологічна діагностика включає чотири основні види методик: тести (групові та індивідуальні, інтелекту і спеціальних здібностей), проективну техніку, психофізіологічні методики, експерименти (лабораторний і природний). Використовуючи ці методики, можна виявляти властивості людини, в тому числі підозрюваного та обвинуваченого з урахуванням результату прогнозування їх поведінки в конкретних ситуаціях.

Для дослідження властивостей нервової системи, як свідчать експериментальні дані, застосовуються придатні опитні листи, які розроблені польським фізіологом Я. Стреляу. Вони дають змогу визначити силу нервової системи щодо процесу збудження (в поведінці особи ці її властивості виявляються як витривалість, швидкість відновлення сил, енергійність) і процесу гальмування (в поведінці це виявляється як потаємність, терплячість, посидючість, вольове придушення емоцій), а також рухливість нервових процесів (у поведінці вона виявляється у винахідливості, здатності до спілкування, нестабільності позиції).

Індивідуальні характеристики емоційності вивчалися з допомогою опитувальника О. Рабінович, О. Ольшанникової. Ця методика дає можливість вивчати, які первинні емоції властиві для конкретної особи за різних обставин.

Порівняно давно встановлено зв’язок між емоціями людини і фізичними параметрами мови. Це дало змогу розробити методику розпізнавання емоційних змін у стані людини за характеристиками її мови. Цю методику можна буде застосовувати для прогнозування емоційної стабільності.

Для вивчення рис характеру і соціальної спрямованості особи використовувався міннесотський тест (ММРІ). У нашій країні найпоширенішими є адаптовані його варіанти М. Березіна і Л. Собчик. Цей тест був задуманий як клініко-діагностичний, але його використання в експериментах показало, що він дає значно ширші можливості при визначенні структури психологічних аспектів нормальної особи. Ця методика, крім встановлення відомостей про темперамент, соціальну спрямованість особи, придатна для виявлення особливостей поточного стану індивіда, напруженості захисних механізмів, наближеності до зриву або, навпаки, хорошої компенсації за рахунок внутрішніх ресурсів. Виявляються також і особливості інтелектуальної сфери: конкретність або розпливчастість мислення, контроль емоцій з боку інтелекту.

Крім того, був розроблений і застосований опитний лист для вивчення вегетативного балансу, тобто тонусу симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи при реалізації тих чи інших функцій організму і актів поведінки. При розробці цього опитного листа за основу бралися дослідження О. Вейна, А. Соловйова, О. Колосова, В. Суворова, З. Туровської. Використовувалися і простіші методики К. Платонова для виявлення й аналізу певних здібностей і властивостей людини.

Безумовно, що для дослідження індивідуальних властивостей людини можуть бути відібрані й інші методики. Це залежить від мети і завдань дослідження. Зазначені методики відбиралися і опрацьовувалися стосовно мети криміналістичної науки з урахуванням теоретичних положень криміналістичної діагностики і потреб слідчої практики щодо одержання відомостей про особу обвинуваченого.

Прикладом реалізації на практиці першого і другого етапу розв’язання проблеми діагностики індивідуальних властивостей і поведінки людини може бути розроблений комплекс методик багатостороннього дослідження людини, яка перебуває в особливих життєвих умовах. Цей комплекс дає можливість вивчати конкретну людину в різних аспектах: соціологічному, розглядаючи його як основу будь-якого виду діяльності особи (соціальна спрямованість, ціннісні орієнтації, мотиви діяльності, рівень соціалізації, кримінально-правові характеристики, якщо діяльність пов’язана з порушенням правових норм тощо); психофізіологічному, виявляючи особливості центральної і вегетативної нервової систем (пам’ять, увагу, швидкість реакції тощо); індивідуально-психологічному з допомогою методик визначення рис характеру особистості (особливості темпераменту, швидкість і точність орієнтування, особливість характерологічних рис). Отримані