Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

Розділ 26

Стас.

 

Коли всі починають сходитись на роботу, я встигаю переспатись. Голова тріщить, а в роті ніби коти насікали. Важко підіймаюсь з диванчика і тру обличчя долонями. Дивлюсь на стіл, де все порозкидане, а по центру стоїть майже пуста пляшка. Я топив пам'ять, як міг. Намагався забути зрадливу руду дівку, та вистачило лише розплющити очі, як її обличчя чітко вимальовується в голові.

Продажна. Вистачило раз запропонувати їй гарну суму і все. Її  слід простиг. І на дзвінки не відповіла, сучка. Напевно соромно говорити зі мною.

Стискаю голову руками і картаю себе за слабкість. І чому я так побиваюсь? Ну пішла і пішла. Таких, як вона буду мати ще десятки. Що це я? Кращі в мене будуть. А через день два про цю руду взагалі не згадаю. Забуду навіть, як її звати. Повеселились і досить.

Підіймаюсь і хиткі ноги ледь не кидають мене назад на диванчик. Треба умитись і привести себе в порядок. Мене не було декілька днів, то ж справ сьогодні буде вдосталь. Занурюсь в роботу і не буду її згадувати.

Добре, що в кабінеті маю душ, якраз для таких моментів, коли треба змити з себе нав'язливі спогади і непотрібні відчуття. Поки стою під прохолодним струменем води, думаю, що робити далі. Тато хоче, щоб я позбувся клуба, але в мене таких бажань не виникає. Він надіється, що буду грати за його правилами, підкорятимусь. Хрін йому, а не слухняний син. Він все мені зіпсував. Через нього я втратив Настю. Тепер точно не поведусь на його провокації. І нехай робить, що хоче.

Після душу почуваюсь трохи краще. Одягаю свіжу футболку і штани, котрі дістаю з шафи. Тут завжди маю змінний одяг на всякий випадок. Повертаюсь у кабінет і починаю прибирати весь розгардіяш, котрий я накоїв. Якраз за цим заняттям і застає мене Каміла.

-        Стасе, як добре, що ти вже є, - схвильована підбігає до мене. - В нас тут без тебе повний завал. Потрібні твої підписи, партія алкоголю вчора прибула. Та ще й дівчат нових я взяла, потрібно, щоб ти на них глянув, затвердив.

Підіймаю на неї погляд. Каміла надійна працівниця, я завжди можу на неї розраховувати.

-        Все владнаєм, дякую, що замінила.

-        Ти знайшов Настю? Чому вона звільнилась? - дівчина оглядається навколо, ковзаючи поглядом по розкинутих речах на підлозі.

Кидаю папери на стіл, котрі тільки що збирав, і важко гепаюсь у своє крісло. Каміла здивована безладом, та пояснювати їй нічого не збираюсь. Від сьогодні Насті для мене не існує і говорити про неї більше не хочу.

-        Забудь про неї. Вона більше не повернеться. Поїхала з міста назавжди, - сухо говорю.

-        Але чому? Що сталось?

-        Каміло, це вже немає різниці. Я знайду на її місце іншу дівчину. І більше не запитуй мене ні про що.

Попереджувальний погляд змушує Камілу замовкнути, хоч видно, що вона ще щось хотіла сказати. Мить вона стоїть, вагається, а потім йде до дверей.

-        Зараз я відправлю до тебе одну з новеньких. Поспілкуєшся з нею, - говорить, перш ніж вийти.

Залишаюсь один з важким серцем. Настрій паскудний, нічого не хочеться. А пам'ятаю, раніше дуже полюбляв проводити відбір офіціанток. Красиві, грудасті дівчата намагались мені сподобатись, деякі навіть відверто загравали, лиш би я взяв їх на роботу.

Зараз нікого бачити не хочу. Треба було сказати Камілі, нехай залишаються і все, ніяких більше співбесід. Та вже пізно, в двері стукають і в кабінет заходить незнайома мені дівчина. Світловолоса, досить симпатична і молода, звабливу фігурку лиш трохи прикриває відверта форма офіціантки. Вона тихо вітається і робить крок вперед, стає посеред кабінету, обіймає себе руками, прикриваючись від мого вивчаючого погляду.

Колись така дівчинка завела б мене відразу. Тендітна і ніжна, здається недоторканою і недосяжною. Такою мені здавалась Настя та зараз вона як кістяк у горлі, зрадлива і чужа. Злюсь на себе і мимоволі стискаю руки в кулаки, я знову її згадую, напевно, ще довго не покине моїх думок.

Знаю, що треба робити. Лише інша допоможе забути її. Треба відволіктись і саме цим збираюсь зайнятись.

-        Як тебе звати? - запитую дружелюбно і через силу посміхаюсь.

-        Дарина, - відповідає ніжним голосом.

Встаю і обходжу стіл, підходжу до неї ближче. Розглядаю її відверто і зухвало.

-        Тобі Каміла розповіла специфіку нашої роботи? Надіюсь ти зі всім ознайомилась.

-        Так, і мені все підходить, - кидає на мене зухвалий погляд. - Я чула у вас можна гарно заробити. Моя подруга тут працювала, поки не вийшла заміж.

Її скованості як не бувало, тепер вона виглядає впевненою і розслабленою. Грала спочатку, чи може просто перестала хвилюватись? Зараз ми це перевіримо.

-        Он як, - хмикаю і нахиляюсь до неї, вдихаю гоструватий аромат її парфумів. - зовнішнім виглядом ти мені подобаєшся, підходиш, та потрібно ще поспостерігати, як ти працюєш. Тоді можу вирішити, чи брати тебе остаточно.

-        Я дуже кмітлива дівчинка, швидко вчуся, - виблискує сяючою посмішкою.

-        Невже здібна у всьому?  - понижую голос і йду ва-банк. - А якщо я скажу, що треба зі мною переспати, щоб отримати цю роботу?

Хочу відволіктися саме нею і саме зараз. Байдуже, що вона подумає. Якщо відмовиться, не страшно, є інші. Але поруч опинилась саме вона, а мені дуже потрібне жіноче тіло, щоб перебити смак Насті, щоб нарешті забути про неї.

Дарина трохи блідне, але не відсторонюється. Можливо, вона не настільки розпусна, як хоче показати, можливо, їй дуже потрібна робота. І це мені на користь. Не буду шкодувати її почуттів. Жінки мене не шкодують, чому я повинен?

-        Ваша пропозиція досить нахабна, - чую легке тремтіння в її голосі. - Я так розумію, якщо відмовлюсь, то можу бути вільна.

Вона дивиться прямо в очі, намагається посміхатись, та мені помітно, як їй важко це вдається.

-        Ти правильно зрозуміла.

Торкаюсь її підборіддя, повільно проводжу пальцями вниз по шиї до відкритого декольте, де пишні груди високо підіймаються від важкого дихання. Хвилюється і мені це подобається.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍