Читати книгу - "Убивчий білий, Джоан Роулінг"

й дико, мов павич. Одне було добре в цьому гаморі — тепер Страйк міг вільно рохкати від болю щоразу, коли протез стикався з дорогою. Від цього ставало легше, але маска вібрувала і лоскотала спітніле обличчя. Крізь прорізи маски Страйк бачив, як Джиммі та Флік лаються, але через гудіння натовпу не чув жодного слова. Лозунги дещо стихли, і тоді він розібрав шматочок сварки.

— Мені це, бляха, остогиділо,— казав Джиммі.— Я бодай не чіпляю студентів по барах і не...

— Ти мене кинув! — напівшепотіла-напівкричала Флік.— Ти мене кинув! Ти мені сказав, що не хочеш ексклюзивних...

— Та я погарячкував,— різко відказував Джиммі.— Я був у стресі. Біллі мене з глузду зводив. Я уявити не міг, що ти одразу підеш у бар і підчепиш там якогось...

— Ти мені сказав, що тобі остогиділо...

— Чорт забирай, та я просто погарячкував і наговорив усякого лайна. Якби я ходив трахати інших дівок щоразу, як ти мене образиш...

— Ну, я собі іноді думаю, що ти мене при собі тримаєш тільки через Чиз...

— Тихше, щоб тебе!

— ...а сьогодні ти що думаєш, весело було в хаті в цього опудала...

— Я сказав, що вдячний тобі, трясця, ми ж це обговорювали! Мені треба було роздрукувати буклети, а інакше б я пішов з тобою...

— Я оце там прибираю,— раптом схлипнула вона,— і це так бридко, і ти мене сьогодні відіслав... То жахливо, Джиммі, йому місце в лікарні, він якраз...

Джиммі роззирнувся. Натрапивши йому на очі, Страйк зробив зусилля і пішов нормально, хоча щоразу, коли він переносив всю вагу тіла на куксу, до шкіри ніби притискали тисячі червоних мурах.

— Ми його потім запроторимо до лікарні,— пообіцяв Джиммі.— Запроторимо, але він усе зіпсує, якщо його зараз не тримати, ти ж його знаєш... коли Вінн отримає фото... Агов,— ніжно мовив Джиммі, утретє обіймаючи її.— Послухай. Я тобі такий вдячний.

— Так,— схлипнула Флік і втерла носа долонею,— через гроші. Бо ти б навіть не знав, що накоїв Чизл, якби не...

Джиммі грубо притягнув її до себе і поцілував. Секунду Флік опиралася, тоді розімкнула вуста. Вони йшли, цілуючись. Страйк бачив, як рухаються їхні язики в ротах одне одного. Пара злегка затиналася на ходу, навколо усміхалися інші члені «ОПОРУ», а дівчина, яку Джиммі садовив на плечі, знітилася.

— Джиммі,— прошепотіла Флік, коли поцілунок скінчився, але Джиммі так і обіймав її за плечі. Очі в неї тепер туманилися від хоті, голос звучав ніжно.— Я думаю, ти маєш прийти і поговорити з ним. Він усе верзе щось про того клятого детектива.

— Що? — перепитав Джиммі, але Страйк бачив, що він усе розчув.

— Про Страйка. Про того кінченого солдафона без ноги. Біллі на ньому поведений. Гадає, що Страйк його врятує.

Попереду нарешті забовванів фініш маршу: Боу-Квотер на Фейрфілд-роуд, де підносилася квадратна цегляна вежа старої сірникової фабрики — одне з місць, де пропонувалося розмістити зенітно-ракетні комплекси.

— «Врятує»? — презирливо повторив Джиммі.— Ох ти ж чорт. Його що, катують?

Учасники маршу порушили стрій і знову розповзлися безформною юрбою, що оточила темно-зелений став під запропонованим місцем для ЗРК. Страйк багато б віддав за те, щоб сісти на лаву чи притулитися до дерева (як це робило багато протестувальників), щоб трохи розвантажити коліно. І кукса, шкіра на якій не призначена була для повного тиску його ваги і тому запалилася і свербіла, і сухожилки в коліні молили про лід і відпочинок, але натомість Страйк кульгав слідом за Джиммі та Флік, які пішли краєм натовпу, віддаляючись від товаришів з «ОПОРУ».

— Він хотів тебе побачити, але я сказала, що ти зайнятий,— почув він голос Флік,— і він заплакав. Джиммі, це було жахливо.

Прикинувшись, що дивиться на молодика з мікрофоном, який виходив на сцену, Страйк підсунувся ближче до Джиммі та Флік.

— Я нагляну за Біллі, коли отримаю гроші,— казав до Флік Джиммі. Він тепер здавався винуватим, зніченим.— Я обов’язково нагляну за ним... і за тобою. Я не забуду те, що ти для мене зробила.

Флік цьому зраділа. Краєм ока Страйк побачив, як на її замурзаному обличчі спалахнув захват. Джиммі дістав з кишені пачку тютюну і папір для самокруток і почав скручувати нову цигарку.

— Отже, все говорить про того клятого детектива, так?

— Так.

Джиммі закурив і якийсь час мовчав. Його погляд блукав натовпом.

— Ось що,— раптом сказав він.— Я зараз піду до нього. Трохи заспокою. Нам просто треба, щоб він там побув ще трохи. Ти зі мною?

Він простягнув руку, і Флік усміхнено взяла її. Вони пішли геть.

Страйк дав їм трохи фори, потім скинув маску і стару сіру кофту і надягнув окуляри, які приберіг для такої нагоди. А тоді пішов слідом, жбурнувши маску і кофту на одну купу з їхніми плакатами.

Темп, у якому рухався Джиммі, відрізнявся від розслабленої ходи маршу. Що кілька кроків Флік доводилося біжка наздоганяти його, а Страйк скреготів зубами, коли нерви у запаленій шкірі кукси терлися об протез, а перенавантажені м’язи стегна голосно протестували.

Він сильно пітнів, хода ставала чимдалі менш природною. На нього дивилися перехожі. Тягнучи за собою протез, Страйк бачив їхню цікавість і жалість. Він знав, що мав робити свої терапевтичні вправи, що не можна було їсти стільки смаженої картоплі, що в ідеальному світі сьогодні треба було влаштувати собі вихідний і відпочити без протеза і з льодом на куксі. Він кульгав далі, не слухаючи організм, який молив зупинитися; відстань між ним і Джиммі з Флік збільшувалася, компенсаторні рухи, які він робив верхньою половиною тіла, ставали гротескними. Страйк подумки молився, щоб Джиммі чи Флік не надумали озирнутися, бо зберегти інкогніто, отак кульгаючи, він би ніяк не зміг. Пара вже зникала в цегляній коробці станції «Боу», а Страйк задихався і пітнів на тому боці вулиці.

Коли він ступив з тротуару, страшний біль прошив задню частину правого стегна — ніби у м’яз устромили ножа. Нога підігнулася, і Страйк упав, обідравши об асфальт руку, ударившись стегном, плечем і головою об проїжджу частину. Десь поблизу злякано зойкнула жінка. Люди, мабуть, подумали, що він п’яний. Так раніше бувало, коли він падав. Принижений, злий, зболений, Страйк заповз назад на тротуар, витягаючи праву ногу з-під машин. Знервована молода жінка підійшла запропонувати йому допомогу. Страйк гримнув на неї. Стало соромно.

— Пробачте,— прохрипів він, але