Читати книгу - "Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін"

В УРСР з критикою путчистів виступив Народний Рух і інші демократичні сили. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук зайняв обережну, вичікувальну позицію. КПУ підтримала ДКНС.

Опір путчистам в Москві організували президент Росії Борис Єльцин і віце-мер Москви Юрій Лужков. Було організовано мітинг.

300 тисяч москвичів охопили в кільце Білий дім, спорудили барикади. Війська перейшли на бік повсталих. 22 серпня 1991 року заколотники були заарештовані.

Акт проголошення незалежності

24 серпня 1991 року  Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося:

«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.  Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України».

За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради.  УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава — Україна.

25 серпня Президія Верховної Ради України прийняла Постанову про тимчасове припинення діяльності КПУ.

26 серпня Верховна Рада України створила тимчасову комісію для перевірки діяльності посадових осіб, органів влади та управління, об'єднань і організацій в зв'язку з державним заколотом 19-21 серпня 1991 року.

Більшість колишніх комуністів підтримала ідею незалежності.

3. Всеукраїнський референдум і вибори президента 1991 року

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року

На підтвердження Акту проголошення незалежності Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 року республіканський референдум. Він був потрібен, щоб нейтралізувати політичні заяви противників української незалежності, особливо у східних і південних областях республіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події(адже рішення про самостійність прийняла лише Верховна Рада). На всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти «Так, підтверджую», або «Ні, не підтверджую» на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Також громадяни повинні  вже були обрати президента України.

Народ, наляканий економічними негараздами і хаосом, загрозою путчу і можливих військових дій, сподіваючись на те, що в незалежній державі можна буде подолати руйнівні кризові процеси, погодився з виходом України на самостійний шлях.

Близько 90% громадян підтримали проголошення незалежності України (особливо активно - в західних і центральних регіонах). Ще зовсім недавно, 17 березня 1991 року, 70% голосувало за збереження СРСР, а тепер, за декілька місяців думка народу змінилася. Також, зіграла свою роль агітація, обіцянки розквіту незалежної України. Але попереду були ще довгі роки важких випробувань і поневірянь. Через деякий час незалежну Україну визнали Польща, Канада, Угорщина.

Вибори президента

Що стосується виборів президента, то в виборчий бюлетень було включено 6 кандидатів: 1) Володимир Гриньов (лідер «Демократичної платформи» і ПДВУ), 2) Леонід Кравчук (голова Верховної Ради), 3) Левко Лук’яненко (голова УРП, автор Акту незалежності), 4) Леопольд Табурянський (Народна партія), 5) В’ячеслав Чорновіл (НРУ), 6) Ігор Юхновський (вчений – фізик).

Більше 61% голосів отримав Леонід Кравчук, колишній партійний працівник. Друге місце зайняв В’ячеслав Чорновіл (далі, відповідно: Лук’яненко, Гриньов, Юхновський, Табурянський).

Першим президентом незалежної України став Леонід Макарович Кравчук.

Утворення СНД і визнання незалежності України