Читати книгу - "Полум'яна 3, Маїра Цибуліна"

Річард знову відчув м'які та податливі губи, які цілував лише кілька хвилин тому. Його власні уста все ще відчували ці солодкі дотики. Він так гостро відчував гнучке, жіноче тіло, що притискалося до нього. Чоловік млосно зітхнув, його ніздрі роздмухувалися, вловлюючи мускусний аромат, що виходив від лона, що так його вабило, вологого, через те, що з нього сочилися любовні соки. Герцог Ештон облизав пересохлі губи язиком, на якому зберігся терпкий присмак соковитого нектару. Від цього він закусив нижню губу і  голосно загарчав. Його вуха все ще чули, як голосно дихала жінка, стогнучи від задоволення. А перед очима стояла порочна картина того, як стискалося жіноче лоно від отриманого оргазму і як округлі стегна рухалися в такт його язика і губ, ніби їхня власниця сама насаджувалась на нього, щоб прискорити прихід бажаної насолоди.

- Віслюк! Сентиментальний дурень! Ось ти хто Річард! - закричав чоловік, за лічені секунди піднявшись з колін. - Вона тебе не любить, телепню ти такий! Якби любила - ніколи б не покинула, вкинувши тебе в безодню мороку і сірого існування.

Ненависть та любов, радість та смуток. Все це разом душило його зсередини, наповнюючи його такими відчуттями, від яких хотілося літати від щастя в одну секунду, а в іншу вже хотілося кинутися в темряву, що зіяла перед ним, аби не відчувати тієї скорботи, тієї образи, тієї злості, яка панувала в його душі, переплетеній разом із щастям від того, що він нарешті знайшов Кетрін, від того, що він бачив її, торкався до неї, цілував її, а про це він мріяв останні п'ять з половиною років.

Річард пригадав той ранок, коли прокинувся багато років тому після бурхливої ночі кохання з Кетрін, і не побачив її біля себе в ліжку. Він ще тоді навіть не уявляв, наскільки скоро зміниться його життя, наскільки все перевернеться з ніг на голову. У той момент герцог солодко потягнувся у величезному ліжку, вловлюючи дівочий запах тієї, яку він обожнював і любив до безумства. Річард згадав, як вона звивалася під ним від його шалених поштовхів. Він солодко зітхнув, пригадавши, як дівчина вигиналася дугою, і як її лоно стискало його плоть, пульсуючи при цьому, що було свідченням оргазму і насолоди, які вона відчувала від їхньої близькості. Її стогін для його вух були справді самою блаженною музикою, яку йому доводилося коли-небудь чути у своєму житті. Йому так подобалося дивитися, як вона мило червоніла між маленькими перервами, коли вони відпочивали, відновлюючи дихання, коли її думки прояснювалися, і вона розуміла, як непристойно поводилася з ним. Вихована суворим англійським суспільством, де дружина повинна була бути слухняною сірою і непоказною мишкою, і в ліжку поводитися скромницею і цнотливою дівою, не дозволяючи собі ніяких вольностей, міс Беккет себе вважала справжньою розпусною дівкою, яка дозволяла собі насолоджуватися інтимними зносинами із чоловіком. А таке вихована англійська леді не могла собі дозволяти, таке було дозволено тільки повіям. Герцог Ештон читав це по її очах. Але тоді йому не хотілося переконувати несміливу, боязку дівчину. Він вирішив, що скаже їй про це згодом. А в той час він насолоджувався, знайомлячи Кетрін зі світом кохання та тілесного задоволення. Річард вважав, що у нього попереду достатньо часу, щоб розповісти його майбутній дружині, як йому пощастило, що вона виявилася такою пристрасною і ненаситною, - так би мовити, - до пари йому самому. Одним словом саме такою, якою вона була в його снах, які виявилися пророчими. Якби він знав, наскільки вона його ненавиділа і зневажала, то він би нізащо не наполягав із такою силою на їхніх стосунках, заради яких зруйнував навіть її заручини з його найкращим другом. Річард був настільки засліплений тією пристрастю та любов'ю до цієї дівчини, що наплював на всі норми та правила пристойності. Він настільки вірив, що вона одного прекрасного дня запалає любов'ю до нього, що був готовий пожертвувати багаторічною дружбою з Дереком. І навіщо було все це? Якби йому з такою правдоподібністю наснився сон про її втечу і весь той біль, який він тоді пережив, то він нізащо б не зірвав весілля між нею та його другом. Вона зараз була б графинею Торнктон і, можливо, вже народжала б йому спадкоємців цього славного роду.

“Ненавиджу! Якщо я ще зміг би вибачити те, що вона кинула мене і Джонні, то пробачити те, що вона не сповістила про появу нашого сина - я ніяк не можу. Такого я їй ніколи не пробачу!”

- У мене є син, - тихо мовив Річард, і ця думка зігріла його поранену душу. - Від Кетрін. Ми маємо сина. Такий же чорноокий і чорнявий, як і я. Він повністю моя копія, тільки мала. - На обличчі з'явилася дурна усмішка, а в серці зародилася любов до малюка.