Читати книгу - "Бот"

і після удару він відлітав аж на вулицю. Чоловіки мучились хвилин двадцять, перш ніж відкрутили верхню кришку.

Зрештою Хедхантер видобув вкритий слизьким нальотом ротор з корпусу насоса.

— Заховаємо його у церкві, — сказав він.

Взявшись за протилежні кінці довжелезного шнека, чоловіки потягли його до центру селища. Дістались до церкви, занесли важенну деталь досередини і вклали попід дальньою стіною. Насамкінець навалили згори ганчір’я, дощок та різного непотребу.

— От і все, — мовив Хедхантер, витираючи руки об джинси, — тепер у втікачів на одну проблему більше. Можемо йти.

Джеро, ледь не підстрибуючи від нетерплячки, вибіг на вулицю.

— Думаєш, боти не здогадаються, як поставити його назад? — спитав він, швидко крокуючи до виходу з селища.

— Я в цьому певен, — гмикнув Ріно. Вони дійшли до останніх будівель. Мотоцикли стояли на місці. — Якби боти знали, як працює помпа, то не дірявили б цистерну. Набрали б води з трубопроводу. Крім того, — хитро примружившись, додав він, — я перестрахувався, — розкривши долоню, Хедхантер показав африканцю болти, які фіксували кришку насоса.

Забравшись на мотоцикл, Джеро нарешті видихнув і заспокоївся. Навкруги стелився безмежний простір, виключаючи будь-яку можливість засідки. Під ним пружинив добротний байк, а з боків більше не нависали похмурі порожні будівлі.

— Ми легко виявимо лігво, — впевнено відзначив чорношкірий гереро. — У Долині починається глибокий пісок. Боти не могли протягти стільки бутлів, не залишивши слідів.

Ріно пропустив зауваження повз вуха. Всівшись на мотоцикл, він не зводив погляду з Сан-Педро. В очах проступало напруження. М’язи на вилицях перекочувались хвилями. Густо-червоний шрам пульсував і звивався, мов живий. Немов черв’як, що, розплющившись, приліпився до обличчя.

Джеро потемнів, усвідомивши, що його патрону щось не до вподоби. Він добре знав той погляд. І страшенно не любив такий вираз очей. Бо він означав проблеми. Для них обох.

— Про що міркуєш, босе? — тихо спитав гереро. — Щось не так?

— Ти бачив хоч один труп?

Джеро задумався.

— Я… хм… ні.

— І я не бачив, фелла, — Ріно сплюнув. — Жодного. Тобі не здається це дивним?

— Це дивно… — дурнувато повторив африканець. — Справді дивно.

— От я і думаю, Джеро, куди вони, в дідька, поділи стільки мертвяків?…

LVI

Середа, 19 серпня, 10:11 (UTC -4)

«EN-2», другий інженерний корпус

Протягом учорашнього дня Тимур переглянув шість годин відеозаписів і перебрав сотню тисяч рядків програмного коду. Прекрасно розібрався у принципі кодування ботів, але нічого не знайшов. Ральф наче навмисно уникав розмов про зниклий файл «MacrosVH.bcf», твердячи, що віддав Тимуру всі файли з кодами. Призначення функції MacrosCreate надалі лишалося таємницею.

У середу програміст повернувся до записів, що безпосередньо передували втечі. Йому повідомили, що група з чотирьох чоловік під керівництвом Ріно з самого ранку відправилися у пустелю шукати ботів. Тимур розумів, що часу обмаль.

Вкотре проглядаючи епізоди, що повторювалися під час вечірніх трапез, Тимур зосереджувався на деталях. Якоїсь миті йому відкрилась дивна закономірність. Вона проявлялася тоді, коли боти накидались на свого товариша. Двадцять-тридцять ботів налітали на жертву. Попервах саме до них була прикута основна увага. Проте Тимур зауважив, що завжди був один бот, який тримався осторонь. Він не дивився на колотнечу. Він спостерігав. Під час наступних переглядів Тимур вишукував тільки цього бота і виявив, що «малюк» стежить за входами в їдальню. Щойно в приміщення вривались охоронці, цей бот відвертався і опускався за стіл. Скидалося на те, що «малюк» засікає час, коли прибуває охорона.

Другий цікавий момент виплив під час прискіпливого перегляду файлів, записаних увечері 31 серпня, безпосередньо під час утечі.

Їдальня має три входи: два ведуть до «ясел», і тільки один — GATE 05 — виходить назовні. У день втечі боти заблокували лише два з них: лише ті, що сполучають їдальню з «яслами». Зовнішні двері лишалися не заблокованими столами. Під час попередніх нападів охоронці прибували з «ясел». Навіть якщо охорона знаходилася в корпусі «DW», їй швидше було забігти в «EN-2» через центральний вхід, а потім увірватися в їдальню, ніж оббігати цілий корпус і ломитися у GATE 05. Тимур зрозумів, що боти, яким щовечора «промивали» мізки, витираючи рештки кодів з мозкових плат, якимось чином запам’ятали, що охорона не використовує зовнішні ворота.

Третій епізод, що відкрився Тимуру, вразив найбільше. Хлопець проглянув немало записів, на яких ботів виводять з «ясел» і колоною женуть на тренування. Щоб відімкнути ворота, слід увести картку і набрати код. Браму завжди відкривав один і той самий конвоїр — кістлявий чилієць з бабкуватим лицем, запеклий курець. Він скурював по дві з половиною пачки на день, замість легенів маючи мішечки з рідким лайном. Зазвичай, підступаючи до електричного замка, конвоїр покашлював, прикриваючи рот кулаком. Так ось, переглядаючи записи зовнішніх камер у день втечі, Тимур виявив, що бот, який відкривав ворота, не просто знав код. Підійшовши до брами, «малюк» згорбився і двічі підряд підніс до губ стиснуту в кулак долоню. Він імітував рухи курця-конвоїра, переконаний, що без цього ритуалу замок не відкриється.

Тимур десятки разів відтягував повзунок у медіа-плеєрі назад, продивляючись епізод. Це було не просто дивно. Така поведінка шокувала. Програміст був змушений змінити свою думку. Прямолінійність та механічність у діях бота вказували на те, що проблема у програмуванні. Поведінка ботів була складною, але при глибшому аналізі виявилось, що за поверхневою складністю стоїть примітивізм. Тимур ще сильніше відчув потребу відшукати «MacrosVH.bcf», єдиний файл, якого не вистачало у вихідних кодах.

Літери «VH» у назві відсутнього модуля означали «Vadym Hort». Це було очевидно. Тимур вирішив повернутися до біографії Хорта. Втім, лише для того, щоб знову впертись у глухий кут. Найглухіший з усіх, які тільки можна собі уявити.

Думки плуталися. Тимур намагався повернутися назад до відеоматеріалів, проте щось не давало йому зосередитися. Якась думка залишилася. Зачепилася в його голові. Чому ботів доробляв програміст CAD-систем? Чому вони не покликали його, Тимура, відразу?

Що таке CAD-системи? Звичайні рисувалки: 3D-редактори з розвинутим інтерфейсом і купою інструментів для типових конструкторських розрахунків. Лінійні алгоритми, ніяких випадкових генераторів, ніякої теорії хаосу. Як сталося, що CAD-програмер долучився до розробки ботів? Це скидалось на повне безглуздя. Все одно що лікарю-дантисту дозволити оперувати серце, або проектувальника пароварок посадити за розробку космічного модуля.

Що більше Тимур думав, то більше зневірювався. Хлопець навіть не підозрював, що стоїть за крок від розгадки.

LVII

Середа, 19 серпня, 12:11 (UTC -4)

22°51’10’’ пд. ш. 68°19’27’’ зх. д.

Крайнє східне відгалуження Долини Смерті

Повітря було сухим і якимось паперовим на смак. Здавалося, наче вдихаєш його крізь стару