Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Він повільно підходить до мене. Я нервово смикаюся й червонію. Тілом проходять хвилі збудження, низ живота важчає.
— Я можу дізнатися причину твого вибрику? — він стає поруч зі мною.
Аромат його парфумів проникає в носові рецептори, лоскочучи їх.
— Немає жодних вибриків. Просто вона щодня бігає до вас, як на пожежу.
Руки боса опускаються на плечі, він злегка масажує мене, а я відкидаюся на нього.
— Тому я хочу передати її тобі. У мене є своя робота, а підготовка до свята мене дуже відволікає.
— У мене теж є робота. Може, ще комусь її скинемо? — пропоную я. — Я думала, що вам подобається з нею спілкуватися.
— Софіє, ми двоє дорослих людей. У нас є свої домовленості. У чому проблема? — відразу переходить до справи. — Я можу розмовляти з тими жінками, з якими хочу.
— Тільки розмовляти? — роблю контрольний постріл у власне серце.
Воно нервово б’ється в грудях.
— Все, що я захочу, я буду з ними робити, — роздратовано відповідає Зимнєв і схиляється до мене, лоскочучи диханням щоку. — Але з тобою мені подобається робити це значно більше.
— Чудово, — буркочу я, втуплюючись у монітор.
А Зимнєв вирівнюється. Чути важке зітхання.
— Софіє, мені твої істерики не потрібні. Якщо ще раз щось подібне побачу — ми з тобою попрощаємося.
Я нервово ковтаю й переводжу на нього переляканий погляд. Перед очима так і миготять миті, що ми провели разом. А він же попрощатися може аж до звільнення.
Дивлюся, як він іде в кабінет.
— Подзвони Анні, — кидає, перш ніж зайти.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.