Читати книгу - "Меллорі"

тій статті називали не інакше, як «прекрасною білявою манекенницею») та двох офіцерів поліції, холоднокровно застрелених у готелі «Ендфілд». У статті висловлювалося обережне сподівання, що цей чоловік зможе допомогти представникам поліції в їхньому розслідуванні.

Проте газетярі не виявляли такої обережності, пишучи про Яна Шимоновича. Вони не ходили манівцями, а навпростець стверджували той факт, що саме Ян — особа, яку розшукують за звинуваченням у вбивстві двох поліціянтів. Дружина готельного управителя на власні очі бачила, як той стріляв. Полювання на цього озброєного поляка, як стверджувалось у газетній статті, тривало цілу ніч, а проте йому досі якимось чином вдавалося уникати поліційного кордону, розкинутого околицями Лондона.

— Дайте-но мені поглянути, — сказала Енн, яка несподівано підійшла до Коррідона, перш ніж той устиг сховати газети.

Він швидко зібгав їх і запхав до кишені свого плаща.

— Не затримуйтеся тут, — коротко сказав він. — Ви маєте бути від мене якнайдалі. Мою світлину вже надрукували у газетах, і тепер мене будь-якої миті можуть упізнати.

Енн швидко усвідомила небезпеку, та замість покинути Коррідона, схопила його за зап'ясток, а тоді затягла до поближньої вбиральні та зачинила двері на засувку.

— Якусь хвилинку ми будемо тут у безпеці, — спокійно сказала вона. — Як поліції вдалося дістати вашу світлину?

Коррідон зробив нетерплячий рух.

— Яке це має значення? Та світлина у них вже кілька років. Річ не в тому, як вони її дістали, а в тому, що тепер мене хтось обов'язково упізнає; цілком можливо, що мене вже хтось упізнав.

— Дайте-но мені на ту світлину поглянути.

Коррідон повагався, не бажаючи, щоби вона дізналася, що Рита Аллен мертва. А тоді усвідомив, що рано чи пізно Енн однаково стане це відомо, тож нехай уже краще вона дізнається про смерть Рити від нього, ніж від когось іншого. Він витягнув газети з кишені та дав їх Енн.

Вона уважно роздивилася світлину.

— Так, це таки викапаний ви, — сказала вона. — Схожість безперечна. За тридцять хвилин ми прибудемо до Данбара. Що ви збираєтеся робити далі?

— Збираюся ризикнути, — похмуро сказав Коррідон, — але ви маєте триматися подалі від мене. Втім, не варто аж надто переоцінювати людську кмітливість. Може статися й так, що мене не упізнають.

Коррідон помітив, що Енн слухає його хіба що краєм вуха. Він спостерігав за дівчиною, поки вона пробігала очима друкований текст, і чекав, що вираз її обличчя зміниться, коли вона прочитає про Ритину смерть. Він побачив, як вона заціпеніла, міцно стиснувши руки.

— Таж вона мертва! — вигукнула Енн і підвела на нього сповнений подиву та запитань погляд. — Тут пишуть, що її вбили.

— Правильно, — спокійно сказав він. — І поліція вважає, що це зробив я. Адже я був з нею. Вона впала зі сходів.

Коррідон побачив на обличчі дівчини страх і недовіру.

— Але ж тут пишуть, що її було вбито, — сказала вона. — А також і того чоловіка, Крю. Ви ж і з ним були перед тим, як його знайшли мертвим, чи не так?

— Саме так. — Коррідон дістав пачку цигарок і запропонував Енн, але дівчина похитала головою, і він помітив, що вона обережно задкує від нього, намагаючись відійти якомога далі, наскільки це дозволяв обмежений простір приміщення. Не показуючи, що помічає її дедалі сильнішу тривогу, Коррідон запалив цигарку і глибоко вдихнув тютюновий дим. — Я знаю, про що ви зараз думаєте. Що ж, ви маєте на це повне право. Якщо у вас склалося про мене таке враження, то тут я вже нічим не зараджу. Розумію, який кепський вигляд має ця ситуація, проте нічого з цим не вдію. Хай там як, а це не має значення. — І тут він зрозумів, що каже неправду. Це мало значення. Йому не хотілося, щоби Енн уважала його вбивцею. — Ми з вами прощаємося. Я був бездумним дурнем, коли втягнув вас у цю заплутану та прикру пригоду. Дослухайтесь до моєї поради і, коли ми дістанемося Данбара, сядьте на потяг назад, до Лондона. Тримайтеся від мене якнайдалі. А я вирушу на ваш острів. Я вірю у те, що ваш брат і справді там. І я мушу з ним поговорити. Якщо ви дослухаєтеся до моєї поради і якщо дійсно хочете допомогти своєму братові, то не скажете поліції ані слова про те, куди я збираюся.

— За усім цим щось криється, чи не так? — різко запитала вона. — Увесь цей час я відчувала, що ви щось приховуєте. То що саме?

І оскільки Коррідон відчув, що вкрай важливо, розстаючись із Енн, залишити по собі добре враження, то вирішив розповісти їй правду.

— Так, дещо за цим таки криється, — коротко відказав він. — Я не хотів того вам розповідати, але це важливо. Ви ж пам'ятаєте, що в Ґурвілевому загоні спочатку було дев'ятеро диверсантів? Ґурвіля, Шарлотту та Жоржа застрелили гестапівці. А ваш брат зник. Тоді їх лишилося п'ятеро, й усі вони вважали, що це ваш брат їх зрадив. Гарріс і Любіш наткнулися на сліди, що привели їх до Браяна. І обидва вони померли насильницькою смертю. Один із них випав з потяга. Інший — потонув у ставку. Я ходив до Рити Аллен, аби дістати відомості про вашого брата. Поки я був у неї вдома, хтось скинув її зі сходів і зламав їй шию. — Коррідон притулився спиною до стіни, його тіло похитувалося влад із рухами потяга, а очі вдивлялися в обличчя Енн. — Любіш, Гарріс і Рита померли через те, що знали щось про вашого брата або ж тому, що необачно з ним перетнулися. Хто вбив їх? На це запитання нескладно знайти відповідь, хіба ні?

— Не думаю, що розумію, до чого ви хилите. Невже ви хочете сказати, що мій брат убив цих трьох людей?

— Я не вірю у збіги; у всякому разі не у три поспіль. Один — авжеж; два — ще може бути, але три — аж ніяк.

— То це тому ви хочете знайти Браяна?

— Саме так. І ви, цілком природно, мусите обрати, на чиєму ви боці. Найкраще, що ви можете зробити у цій ситуації, — це залишити усе мені та повернутися додому. Але якщо ви скажете поліції, де я перебуваю, то пам'ятайте, що, цілком імовірно, водночас ви скажете їм, де перебуває ваш брат.

— То ви таки