Читати книгу - "Дожени або зникни, Наталі Саксаганська"

Неохоче Соля все ж висковзнула з його обіймів.  Переплітаючи пальці в замок, вона впевнено потягла хлопця за собою. Вони і так добряче затрималися, і щоб не було проблем потрібно було повертатися.

Орест все ще жартував та упирався, щоб нікуди не йти, Соля кепкувала з нього. Аж тут в пустому коридорі вони наткнулися на Левицького старшого. Німа пауза. Орест відпустив Соліну руку, його гарний настрій враз щез, натомість він холодно процідив.

— Що ти тут робиш?

— Те саме я хотів спитати у тебе.