Читати книгу - "Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс"

Розділ 28 Денис

За три дні і три безсонні ночі, що минули відтоді, як ми привезли хлопчика в лікарню, ні Лана, ні я не покинули малюка. Щоразу, як медсестра пропонувала комусь із нас вирушити додому, запевняючи, що немає жодної необхідності перебувати в лікарні, вони з обуренням відкидали пропозицію. Хіба можна спати вдома, у теплому затишному ліжку, коли малюк лежить тут і мучиться від недуги? Адже Марк може померти, хоча лікар і запевняє у зворотному. Лана сиділа поруч із ліжком хворої дитини, спостерігаючи, як ліки повільно зникають із перевернутого бутля, стікаючи по крапельниці. Вона майже не відходила від Марка, звинувачуючи себе в його стані. Але я знав, що винна не вона, а я. Лана хотіла перевірити малюка ще вночі, але я егоїстично не дав їй піти. Слова, які я сказав їй тоді, не виходили в мене з голови: "якщо хто тут і страждає, так це я". Якщо ця помилка стане фатальною, то я ніколи не пробачу собі цього.

Я провів рукою по щетинистій щоці.

- Лано.

Її червоні втомлені очі піднялися і з гіркотою подивилися на мене. Мені було боляче дивитися на дружину. Я хотів підійти до неї, втішити її, притиснути до себе, підтримати хоч якось. Але не смів зробити цього. Адже через мою любов до неї все і сталося.

- Люба, візьми машину і поїдь додому. Тобі треба поспати. Я обіцяю тобі, що не відійду від Марка ні на секунду.

- Денесе, я так сильно його кохаю, ніби це моя дитина, правда.

Я підійшов до неї й опустився на підлогу. Лана, моя мила Лана страждає майже так само, як Марк, і все через мою хтивість.

- Я знаю, що ти любиш його. Жодна мати на світі не дала б йому більше турботи і любові, ніж ти.

- Я ж не хотіла цього. Але потім я полюбила його. Я почала боятися, що його заберуть у мене, коли з'явиться справжня мати, але зараз він сам може піти від мене, і я не можу звикнути до цієї думки.

- Ш-ш-ш, тихіше, Лано, заспокойся. Марк впорається, він сильний, він знає, що ми його любимо, що він потрібен нам. Він буде боротися.

- Мені страшно, Дене.

- Мені теж, крихітко, але ми повинні триматися. Заради Марка. Ми повинні бути сильними. Лікар сказав, що він одужає, і ми повинні вірити. До того ж температура знижується, його більше не нудить. Йому краще, Лано, значить, він одужає.

- А що, якщо його мозок буде пошкоджено, адже лікар говорив про наслідки менінгіту. Марк був таким розумником, Джоне, а якщо він уже не буде колишнім?

Я обійняв коліна дружини. Ах, якби це було в моїх силах, я би перевернув землю, але зробив так, щоб моя Лана знову була щаслива. Усе, що я міг дати їй зараз, так це свою любов. Знову і знову я думав про це. Я уже не сумнівався, що кохаю Лану, але я не міг забути про прокляття роду Підбуртних: жоден чоловік ще не зробив жінку, що була поруч, щасливою...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍