Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

І браслет на мить спалахнув яскравіше, Айдаса наче пробрало вогнем по венах.

Але Мії здалося, що йому знову зле, що розгублений погляд чоловіка – черговий приступ болі та запаморочення. 

– Айдасе! – вона потягла його за руку за собою, заставляючи сісти в крісло. – Все добре? 

Чоловік послухався, сів, відчуваючи, як груди наповнюються чимось таким лоскітливим та теплим, а браслет на руці раптом на мить засяяв яскравіше, ніж це вже бувало.  

– Так. Все гаразд. 

– Допомогти тобі? 

Кілька секунд мовчав, нахмурившись, і раптом запитав: 

– З твоєю блакитною сукнею все гаразд? 

– Що? – Мія розгубилася.

– Я просто так часто думаю про твою сукню, в якій ти хотіла виступити… Тоді був дощ… і ти точно забруднила її… Якщо з нею все гаразд, ти би одягла її знову? На свій концерт. 

– Здається, вона зіпсована… – Мія випросталася, розгублено кліпаючи очима та дивлячись на Айдаса зверху вниз. – Я скинула її тоді, закинула в шафу… Брудною.

– Шкода. Тобі пасує блакитний. 

– Чому ти згадав про це? – Мія нервово та спантеличено засміялася. 

– Ще один мій гріх – твоя зіпсована сукня. Дозволиш купити тобі нову? Давай сходимо і оберемо разом. 

– Надіюсь не зараз? Зараз ніч. 

– Ні, – Айдас всміхнувся. – Звісно ж ні, я ж не збожеволів. Ми прогуляємося вдень. Сходимо, будь ласка? 

– Г… Гаразд… Сходимо.