Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Розділ 40: Боротьба за лідерство

Стів

Після того, як я виступив проти Алекса цієї ночі, я не міг змусити себе забути цей момент. Все, що відбулося на вечірці, почало відчуватися як поразка. Не для мене, не для Мері, а для нього. Я зрозумів, що він не просто хоче привернути увагу — він намагається підривати мою впевненість, влаштовуючи гру, яку я більше не готовий терпіти.

Ще вчора я міг би просто пройти повз, спостерігаючи з боку за його маніпуляціями, але сьогодні все було інакше. Я не міг більше дозволяти йому мати таку владу на полі. Це не просто футбол чи баскетбол — це було питання гідності. Всі ці усмішки, натяки і погляди — він все це робив, щоб вивести мене з рівноваги. Але я був готовий до цього.

Мері намагалась заспокоїти мене, я бачив це в її очах, але я знав, що цього разу не можу просто стояти осторонь. Вона не потребує того, щоб я тримався в тіні. Вона потребує того, щоб я був сильним. Для неї, для себе, для нас.

Мені не було важливо, що він скаже на тренуванні або коли ми зустрінемось з ним в грі. Я вже знав: я буду вигравати. Я буду показувати, хто тут насправді лідер. І я зроблю це на баскетбольному полі, де важливіше не тільки те, як ти граєш, а й те, як ти відстоюєш свої принципи. Я не дозволю йому підривати мої стосунки з Мері. Він має зрозуміти: якщо він хоче грати зі мною в ці ігри — я готовий відповісти йому тим же.

Тренування буде моїм полем битви, і я вже чекаю на цей момент. Все, що я хочу, це довести йому, що він не може змінити правила гри так, як йому хочеться. Я маю довести не лише йому, а й усім, хто намагається контролювати мої почуття, що я не дозволю собі бути маніпульованим.

Мері

Я бачила, як Стів змінюється після тієї вечірки. Він був спокійний, певний себе, але я відчувала в ньому напругу. І тепер, дивлячись на нього, я розуміла — він вирішив, що більше не буде просто спостерігати. Весь його настрій змінився. Він став рішучим, але не агресивним — він був впевнений, що йому потрібно діяти, і його рішення було остаточним.

Мені не потрібно було нічого говорити. Я бачила це в його очах — Стів був готовий взяти на себе відповідальність. Він більше не буде дозволяти Алексу маніпулювати нами, і я розуміла, що тепер це вже не просто проблема Алекса і Стіва. Це стало і моєю боротьбою. Я не могла дозволити йому просто гратися з нашими почуттями, з нашим майбутнім. І я не збиралася стояти осторонь.

Мені було важко дивитись на нього, коли він був таким схвильованим. Я знала, як сильно це на нього впливає, як важко йому вирішити, чи робити наступний крок. Але я бачила в ньому те, що мені було потрібно. Його рішучість, його бажання діяти. І я була з ним, готова підтримати.

Я встала перед ним і поклала руку на його плече, щоб він почув, що я поряд. Мої слова не були потрібні — мої очі і мої почуття передавали все, що потрібно. Я була тут не для того, щоб судити його чи звинувачувати, а для того, щоб допомогти йому знайти сили. Мені було важливо, щоб він знав: я вірю в нього.

— "Ти будеш чудовим," — я сказала тихо, і він дивився на мене з таким поглядом, що мені здавалось, ми розуміємо один одного без слів. Я бачила в ньому не лише гнів, а й надію. Він був готовий зробити те, що мав зробити, і це було найважливіше.

Я розуміла, що це більше, ніж просто тренування чи матч. Це була боротьба за те, що вони мали між собою. І я знала, що Стів не дасть Алексу жодного шансу. Це буде його момент, і він покаже всім, що він лідер — не тільки на полі, а й у житті.

І коли ми нарешті опинимося на баскетбольному майданчику, я вже знала, що ми переможемо, тому що Стів не просто буде грати. Він буде боротися за нас. І я буду поруч, підтримуючи його, незалежно від того, скільки доведеться пройти через це.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍