Читати книгу - "Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів"

жінкою, ніколи не розслабляйся. Розслабишся — обов’язково залишишся без яєць. — У якому сенсі? — не зрозумів я. — У переносному, звісно, — пояснив він. — І в прямому теж.

Я знаю в чому тут річ, — продовжив він, — річ у тім, що в жінок є такий ген, який відповідає за агресивність. І ніхто не може вирахувати коли саме й завдяки чому він активізується. Тому жінки, як правило, імпульсивні й непередбачувані, саме тому в них трапляються істерики й нервові зриви, я думаю, саме тому вони й вагітніють. — Думаєш? — не повірив я. — Так, — запевнив він мене, — розумієш, жінка сама краще за всіх відчуває в собі присутність цього гену агресивності, вона сама відчуває, що в ній сидить якась хуйня, яка час від часу перетворює її на скотину, здатну придушити тебе твоєю ж краваткою. І, звісно, її це лякає. Це зрозуміло? — Зрозуміло, — сказав я, — мене б це теж лякало. — Тебе це не буде лякати, — пояснив він, — ти просто придушиш, коли це буде потрібно, і лякати тебе нічого не буде. Тому що в тебе немає цього чортового гену. Натомість — жінка. Вона відчуває, що кожної миті може зірватись і намагається приховати цю свою потенційну агресивність за неадекватною поведінкою та великою кількістю косметики. Саме косметики. Повір мені: останнє, що ти відчуєш у цьому житті — це парфуми жінки, котра душитиме тебе твоєю краваткою. Тому що в кожній із них — на рівні генетики — закладене це бажання: придушити тебе, причому зробити це по можливості акуратно, аби при похованні не тратитися на нову краватку.

І є щось таке, що може заблокувати цей ген? — спитався я.

Силікон.

???

Так, саме силікон, — повторив він.

Я це зрозумів цілком випадково. І знаєш, хто відкрив мені очі? Памела! Ти взагалі слідкуєш за її кар’єрою? Я теж спочатку стібався, а потім помітив одну річ — щоразу як Памела виймає зі своїх грудей силікон, вона тут таки свариться зі своїм чоловіком. Ну, ти, очевидно, знаєш усю цю бодягу про Памелу та її чоловіка? Я не пам’ятаю всіх деталей, але там якось так, що він у неї грає християнський рок, у якійсь рок-банді. І як усі християнські рок-музиканти сидить на транках. І на синьому. І трахається з усіма. І через це вона з ним кілька разів розлучалась, у сенсі — через християнський рок. Усе це щоразу супроводжувалося страшними скандалами в пресі, розбірками в суді, записами нових альбомів християнського року, і щоразу, розумієш — щоразу! — перед тим, як піти від нього, вона викачувала собі з цицьок чергову порцію силікону. Після цього вона просто звіріла й вони розбігались. Але варто було їй вкачати в себе по новій літр-два цього чортового силікону, як ген агресії блокувався, вона виловлювала його на черговому фестивалі християнського року, відмивала його від ригак, лікувала від триперу й народжувала йому дітей. І так декілька разів, щоразу одне й те саме — як тільки відбувався рециклінг її силікону і він — силікон — починав згортатись, як молоко, вона відчувала творче піднесення, знімалася в черговій сесії для плейбою, брала участь у благодійних дитячих програмах, поступово починала пити, діставала свого лузера-чоловіка, говорила, що час йому зайнятися чимось чоловічим і перестати грати для цих підарів-мормонів, чоловік теж починав пити, преса уважно слідкувала за новим етапом їхніх стосунків, що стрімко псувалися на очах світової громадськості, перші скандали її чоловіку вдавалося швидко локалізувати, спочатку завдяки регулярному сексу, потім завдяки колумбійському коксу, але снігова лавина вже наростала, Памела ставала все істеричнішою, усе більш непередбачуваною і хуйовою, аж у якийсь момент не витримувала, лягала в клініку й викидала з себе силікон, мов риба ікру. Після цього чоловік просто ховався на квартирах друзів-мормонів, а Памела йшла на телебачення й піддавала обструкції весь християнський рок загалом і участь у ньому свого чоловіка зокрема. І тому можеш говорити мені що завгодно про свої страхи і неврози, про свої принципи й переконання, але пам’ятай одну річ — існують явища, зіткнувшись із якими ти просто не знаєш, як себе поводити. Ці явища позбавляють нас нашої індивідуальності, вони деформують наш внутрішній світ і нашу духовну складову. Знаєш, як про це говорив Франциск? Франциск говорив — ти можеш бути добрим рибалкою, ти можеш знати поведінку риби та її звички, ти можеш бачити рибу під водою, але все одно, якщо не хочеш облажатися — краще скористайся динамітом.

Можливо, тому Франциск і став святим, — сказав він і послабив вузол краватки.

Трамадол

Просування товару на ринок

починається з активізації цільової аудиторії.

Це як у біблії — спочатку приходить предтеча і розводить

усіх на кредити з відсотками, потім з’являється

спаситель і ліквідує відсотки, лишаючи, втім,

кредити. Потрібно було уважно слухати книги,

які нам читали в дитинстві,

ось що я думаю, кожного

разу, коли доводиться чути

про трамадол.

Вся ця дитяча боротьба українського лібералізму

з опіатами, вона нагадує мені діяльність Червоного Хреста

часів першої світової, коли члени царської родини

працювали медсестрами у військових шпиталях.

Я собі це добре уявляю — ось ти лежиш без правої ноги,

і все, що тобі хочеться, — це просто нормально потрахатись,

навіть без правої ноги, це ж не обов’язково, правильно?

А тут сидить якась сука із царської родини і читає

тобі про царицю Савську.

Те саме і з трамадолом.

Кілька років тому, коли ми переживали

черговий сплеск боротьби з дитячою наркоманією

і коли почали брати навіть не за вживання,

а просто за купівлю товару в офіційних

торгових точках,

молодь Харкова знайшла чудесний спосіб

боротьби з системою —

вона підходила до аптечних кіосків, замовляла свій трамадол,

засовувала голову до віконечка, і кіоскер клав їй її

трамадол просто на язик: