Читати книгу - "Комедії"

я сьогодні йду сюди

Подбати про платню для корабельників,

А тут жінки позачиняли брами всі.

Та справи це не спинить. Дайте лом сюди!

Ох і навчу ж їх я зарозумілості!

(До вартового).

Ти що ж роззявив рота, бевзню, й дивишся?

Оце ти й знаєш тільки, що шинків глядиш?

А підкладіть-но ломик там під брамою

Й підважте звідти разом, я ж ізвідси вам

450 Допоможу!

Ламають браму.

Лісістрата

Даремно ви стараєтесь!

Ось я й сама виходжу. То навіщо ж лом?

Не лома треба тут, а думки й розуму.

Радник

Ну й справді ж ти мерзотниця! Гей, лучник де?

Схопити і зв'язати ззаду руки їй!

Лісістрата

Клянуся Артемідою: рукою-но

Торкни — й заплачеш, хоч і урядовець ти!

Зчиняється бійка. Вартові відступають.

Радник

(до вартового)

А ти й злякавсь? За поперек хапай її!

А з ним і ти! Удвох її здолаєте!

Виступає Калоніка.

Калоніка

Клянусь Пандросою — лиш пальцем ти її

460 Торкнеш — і весь облитий утікатимеш!

Знову бійка. Вартові відступають.

Радник

От, ще й облитий! Де ж це другий лучник дівсь?

В'яжи раніш оту, що розбалакалась!

Лісістрата

Фосфорою клянуся: лиш мізинчиком

її зачепиш — і попросиш вмитися!

Радник

А ще чого? Де ж лучник той? Тягни її!

Я вас вгамую, не втекти від мене вам!

Штовханина.

Калоніка

Клянуся Таврополою — торкнеш її,

То я тобі всі патли повисмикую.

Та ж гра.

Радник

От знов нещастя! Лучник вже й останній зник!

470 Та ми перед жінками не поступимось.

Шикуймось в лави, скіфи, й сміло киньмося

На приступ.

Лісістрата

Знайте ж ви, клянусь богинями,

Жінок у нас в засаді аж чотири є

Загони, з ніг до голови озброєних.

Радник

Скрутіть же, скіфи, руки їм за спинами!

Лісістрата

Сюди, відважні бойові союзниці!

Бублейниці, городниці, перекупки!

Пирожниці, корчмарки і лоточниці!

Тягніть, товчіть їх, всі гуртом їх смикайте.

480 Без сорому їх лайте, рвіть і дряпайте!

З Акрополя вибігають жінки. Бійка. Вартові відступають.

Лісістрата

Спиніться, годі, з трупів не знущайтеся!

Радник

Яке нещастя! Профана баталія!

Лісістрата

А що ж гадав ти? Сподівався стрінути

Рабинь покірних? Чи не знав, що лютою

Буває й жінка?

Радник

Аполлоном свідчуся —

Буває, особливо ж як під чаркою.

Провідця стариків

Багато зайвих тратиш слів, наш раднику поважний!

Навіщо з цими звірами вступати у розмови?

Хіба забув, як нам вони купелю влаштували,

490 Як раптом викупали нас в одежі і без мила?

Провідця жінок

Отож не слід, мій голубе, вам руки простягати

На ближніх! А зачепиш — сам красуйся синяками.

Волію я скромнесенько, як дівчина, сидіти, —

Нікого не покривджу я, не ворухну й билини,

Хай не чіпають лиш мене і, як осу, не дражнять.

АГОН

Хор стариків

ОДА

Батьку Зевс! Як здолать

Зграю цих злих потвор?

Як нам цей стерпіть глум?

Дай в біді поміч нам!

500 Для якої мети

Захопили вони цей Кранаїв уділ —

В кам'янім лоні скель

Недоступну, нерушну твердінь

І святий діви храм?

Танці.

Провідця стариків

Тож допитуй про все, та не слухайся їх

і дізнайся про всі їх безчинства.

Адже соромно буде таку нам тепер

залишити без розсліду справу.

ЕПІРРЕМА

Радник

Хочу й сам я, от Зевсом клянусь, про одно

щонайперше у них допитатись —

Нащо місто вони захопили святе

і на засуви там зачинились?

Лісістрата

А для того, щоб золото ваше здобуть

і щоб ви воювать перестали.

Радник

510 То гадаєш, воюєм за золото ми?

Лісістрата

Так, все лихо заховане в ньому.

Лиш для того, щоб міг наживатись Пісандр

і всі інші, що владу тримають,

Колотнечу весь час учиняють вони…

Задля цього нехай метушаться,

Скільки схочеться їм, тільки золота вже

їм ніколи того не вернути.

Радник

Що ж робити ви будете?

Лісістрата

От запитав!

Ми скарбами почнем керувати.

Радник

Керувати скарбами державними — ви?

Лісістрата

Що ж ти дивного в цьому вбачаєш?

А хіба дотепер не уміли жінки

вашим хатнім добром керувати?

Радник

Ні, це зовсім не те.

Лісістрата

А чому ж це не те?

Радник

Для війни нам потрібні ці кошти.

Лісістрата

В тім-то й річ, що нам зовсім не треба війни.

Радник

А інакше нам як захищатись?

Лісістрата

Ми самі захищати вас будемо.

Радник

Ви?

Лісістрата

Ми, звичайно.

Радник

Оце так нещастя!

Лісістрата

520 Хоч-не-хоч, а врятуєшся й ти!

Радник

Ой, страшне ти говориш!

Лісістрата

Не гнівайся марно.

Все одно те, що треба, ми зробим!

Радник

Клянусь вам Деметрою — вийде лиш

кривда!

Лісістрата

Ні, рятунок лише.

Радник

Ми не просим його.

Лісістрата

От тому він ще більш вам потрібний.

Радник

І чого це усі про війну і про мир

почали ви тепер турбуватись?

Лісістрата

Ми розкажемо.

Радник

Швидше кажи, щоб до сліз не дійшло.

Лісістрата

Ну, то слухай уважно.

Постарайся і волі рукам не давать.

Радник

Ой, несила, — нелегко-бо, справді.

Від обурення й гніву утримати їх.

Кал о ніка

Стережись, а то вийде ще гірше.

Радник

(до Каноніки)

Ой, на себе, старизно, накаркаєш ти!

(До Лісістрати).

Ну, розказуй же!

Лісістрата

Зараз почну я.

На початку війни нам сутужні часи

перетерпіти всім довелося.

Заважала нам скромність жіноча тоді

у діла чоловічі встрявати.

530 Навіть ремствувать нам не дозволили ви,

хоч не все нам було до вподоби.

Тільки згодом достоту збагнули ми вас,

адже часто, клопочучись дома,

Нам чувати доводилось, як негаразд

вирішали ви справи великі.

І, глибоко у серці ховаючи сум,

мовби з усміхом, вас ми питали:

«До якої ж угоди про мир ви дійшли,

що в ухвалах своїх записали

Ви на зборах сьогодні?» — «Навіщо вам це?» —

огризнуться до тебе мужчини:

«Знай своєї, мовчи». Ми й мовчали весь час.

Калоніка

Ну, а я не мовчала б ніколи.

Радник

Не мовчала б, то охала й вила б.

Лісістрата

А я — в себе дома, я мовчки сиділа.

Та щодалі про гірші доводилось нам

дізнаватися ваші учинки.

І хотіли