Читати книгу - "Виклик"

його отримав зі штабу Багамської асоціації пошуково-рятувальних операцій, ішлося лише про те, що Елен Пірс потрапила до шпиталю. Чому — він не знав. Навіть не знав, чи то її було поранено, чи когось іншого.

Ця невелика таємниця розкрилася тієї ж миті, коли Ендрю Татем побачив Елен у ліжку. То дійсно була вона, і була вона тут як пацієнтка. З саднами, синцями і вся забинтована з ніг до голови.

— О Господи, що трапилося? — спитав він.

— Невеличка поломка авта, — відповіла Елен, демонструючи, що її почуття гумору в цьому інциденті не постраждало. — Якщо точніше, то лопнуло колесо.

І вона розповіла йому про свою перестрілку з озброєним загадковим незнайомцем із бару «Біллі Роза». Елен не сумнівалася, що Карлайл заздалегідь домовився з ним там зустрітися. Чому — вона достеменно не знала, але певні підозри в неї були, і до того ж недобрі.

Такі самі підозри мав і Татем.

— Ми не можемо дозволити йому вилетіти звідси завтра вранці, — сказав він. — Мусимо взагалі позбавити його можливості скористатися літаком.

— Знаєш, я теж лежала й думала про те, як нам це зробити. Тобто — на законних підставах.

Татем підкотив очі.

— Тебе сьогодні ледь не вбили. І для того, щоб виграти час, ми маємо вигадати щось таке, що залишить Карлайла на цьому острові. Твоя контора має поставитися до цього з розумінням. Хіба ж ні?

Елен кинула на нього знічений винуватий погляд.

— Щось не так? — спитав Татем. — Може, я чогось не знаю?

Елен зиркнула йому за спину, щоб пересвідчитися, що вони у палаті самі. Медсестра була в коридорі і явно поза межами чутності. До того ж її голос у цій ситуації в розрахунок не брався.

— Бачиш, у чому справа… Офіційно мене тут немає, — пояснила Елен.

— Не розумію.

— Скажу так: мій шеф у Нью-Йорку не поділяє мого занепокоєння Пітером Карлайлом. Я приїхала сюди типу відпочивати.

Татем знову підкотив очі, збагнувши, про що йдеться.

— А тепер давай напрямки: ти зв'язалася зі мною за власною ініціативою? І прилетіла сюди сама, без будь-якого дозволу?

— Еге ж. Навмання.

— Я не люблю, коли щось робиться навмання. Господи, так он навіщо ти попрохала мене, щоб я виступив у ролі таксиста!

— Вибач, — мовила Елен. — Я тобі компенсую моральні збитки. Ще не знаю як, але компенсую.

— Звісно, що компенсуєш. Я про це потурбуюся, — відповів Татем і не зміг стримати посмішки. Хоч там як, та все ж агент Елен Пірс проявила ініціативу й хоробрість. І йому це сподобалося. Так, вона була з тих людей, що завдають клопоту, але то був клопіт, у якому він почувався як риба у воді. До того ж Елен Пірс була дуже привабливою, навіть коли лежала тут, у ліжку, вся в бинтах.

— Проблема ось у чому, — вела далі вона. — Якщо Карлайл якимось чином рознюхає, де його сім'я, то єдиний спосіб позбавити його можливості скористатися літаком — це заарештувати його. А для цього нам потрібні якісь докази.

— Яких ми, звісно, не маємо. Чи маємо?

— Поки що ні. — Елен на мить замислилася. — Слухай, а як стосовно того обгорілого жилета, що знайшли твої хлопці? Наскільки швидко можна перевірити його на сліди вибухівки?

— Коли як. А ти що, збираєшся ввести когось у курс справи? Агентів ФБР?

Елен похитала головою.

— Не знаю, — сказав Татем. — До обов'язків Берегової охорони безпосередньо не входять функції розслідування, але маю одного досить надійного знайомого, що працює у лабораторії в Маямі. Гадаю, годин за вісімнадцять ми зможемо отримати результат. Максимум — за добу.

— Думаю, нам цього вистачить.

— А що ми робитимемо тим часом? — спитав Татем.

— Дуже просту річ: молитимемося, щоб твої хлопці знайшли родину Данів швидше, аніж цей вилупок Карлайл.

Розділ 101

Наступного ранку в готелі Пітер почув чотири магічні слова. О дев'ятій п'ятнадцять задзвонив телефон.

— Вам надійшла термінова посилка, — сказала реєстраторка. Ось тепер він мав усе, що потрібно.

Найняти приватний літак не було проблемою. Вибір у нього був широкий. Наче добрі самаритяни, близько дюжини авіаційних орендних підприємств надавали йому свої послуги майже задарма. Справжньою причиною такої нечуваної щедрості було те, що власники літаків сподівалися повернути з лишком свої витрати за рахунок того, що преса й телебачення, рекламуючи Карлайла, безкоштовно рекламуватимуть і їхній бізнес.

І дійсно, всі підлаштовуються під обставини, намагаючись заробити. Впродовж століть історії людства нічого не змінилося. Основним мотивом як було, так і лишається прагнення до наживи.

О дев'ятій сорок п'ять Пітер уже був на літовищі міжнародного аеропорту ім. сера Ліндена Піндлінга і здійснював попередній огляд орендованого літака моделі «Скайлайнер ТХ5». Це був так званий «літак-амфібія», здатний злітати і сідати як на землю, так і на воду.

Пітер повільно обійшов літак. Берегова охорона, напевне, почала свій пошук іще з першими променями сонця, але його не турбував такий ранній початок. Хай вам щастить, чуваки. Робіть свою справу.

Тим часом як їхні потужні комп'ютери силкувалися звести докупи фальшивий сигнал аварійного маяка, координати місця, де було знайдено обгорілий жилет та міграційні схеми гігантського синього тунця, район пошуків Пітера базуватиметься на одній речі, якої у Берегової охорони не було: на справжніх координатах того місця, де затонула яхта «Родина Данів».

Пітер забрався у літак і пристебнувся. Навіть у безпеці кабіни пілота, де його ніхто не бачив, він інстинктивно озирнувся, як підліток, що збирається списувати на іспиті з математики. З однією лише розбіжністю: Пітер продивлявся не шпаргалку, а план дій, зокрема — план убивств. Потім він швидко виконав передпольотну перевірку. Всі прилади та давачі функціонували бездоганно, без перебоїв і глюків. Принаймні поки що.

Пітерові ніяк не вдавалося цілком зосередитися на панелі приладів, і він це відчував. Але нічого не міг із собою вдіяти. Його думки були в іншому місці. Бо неможливо не згадувати про Кетрін та її виблядків, а також про те, який неприємний сюрприз він для них приготував, а саме — план післяпольотних заходів:

1. Убити їх усіх, принаймні тих, хто вижив після вибуху яхти.

2. Закопати їх.

3. Іще кілька днів придурюватися, буцімто продовжує пошуки.

4. Обливаючись сльозами перед купою репортерів з усього світу, заявити про припинення пошуку.

У навушниках затріскотів голос авіадиспетчера:

— «Скайлайнер ТХ5», вам дозволено зліт зі смуги А-3. Від себе особисто додам: бажаю вам знайти вашу сім'ю.

Пітер подякував голосу з контрольної вежі й гидко