Читати книгу - "Походеньки видатного авантюриста Ярослава Тергузка"

я привів до неї мінхера Руйссена, і ми розповіли їй про те, що існує країна, де росте дерево «банан», у нього є тисячі гілок, на кожній гілці сотні плодів, а на кожному плоді капітанський патент: треба тільки зірвати. Вона сама мене почала відправляти.

— Йди, мій милий! Скоріше! Не спізнися на корабель!

Вона сама спакувала мені речі в дорогу, добра душа! Дарма я просив її не піднімати саквояж. Вона все мені спакувала, навіть зайвий шматок мила та зубну щітку. Коли ми прощались, вона навіть не заплакала. Голландки звикли до того, що їхні чоловіки проводять рік у морі, в заморських країнах. Безмірна довіра чоловіку виключала будь-які ревнощі.

Зізнаюся, що я зрадів думці, що буду далеко від дому деякий час, поки очікуваний новонароджений малюк буде нестерпнішим, ніж курча та лошача. Зрозуміло, що колисання впало б на мої плечі. Тож нехай краще мене гойдає судно.

Два дні потому я сів на корабель з мінхером Руйссеном і на деякий час попрощався з Європою. Попутний вітер надував наші вітрила. Дружина махала мені на прощання хустинкою.

(— Чи вчинив ти щось ганебне на морі? — вирішив затримати відпливаючий корабель солтис.

— Нічого вартого уваги.

— То перестрибни Північне море разом з Тихим Океаном; не забирай час, розповідаючи про літаючих риб та спів сирен. Переходьмо до Бенгалії. І продовжуй з того місця, де ти вчинив щось погане!

— Вважаю, я приплив!)

Частина восьма
У Бенгалії
1. Бегума Сумро

Простіть мене, шановні судді, — почав наступного дня обвинувачений, — якщо я розпочну з опису деяких обставин. Вони слугуватимуть для того, аби якомога краще висвітлити вчинені мною найтяжчі злочини, серед яких: поклоніння ідолам, багатоженство та вбивство короля.

(— Знаю, що всі вони обернуться чеснотами, — втомлено зітхнув солтис.

— Так, саме так! — відрізав реус.)

Розпочну спочатку. На березі Гангу, біла Бенаресу, є величезна вежа. З її вікна звисає товстенний бамбуковий стовбур, а з нього на ланцюгу велика клітка. В залізній клітці сидить чоловік, якому передають їжу та питво на жердині. Клітка звисає над великим озером, утвореним вигином Гангу. Воно кишить крокодилами. Вечорами вони роззявляють свої зубасті пащі у пошуках поживи. Якби той чоловік намагався втекти з клітки і скочив у озеро, то вони б його неодмінно зжерли.

А хто цей чоловік у клітці?

Не хто інший, як його імператорська і королівська величність шах Аллум — спадкоємець королівського престолу.

А чому він опинився там?

Тому, що надав притулок його високості Міру Коссіму — бенгальському набобу, після того як англійці у битві при Патне витіснили його з рідної країни. Трохи пізніше, в результаті боїв при Буксарі, англійці захопили в полон самого шаха Аллума і Мір Коссім втік до набоба Ауди, де воєначальником був Соммер.

Англійці вимагали від набоба Ауди видати їм Мір Коссіму та Соммера, аби ще дві клітки повісити над озером з крокодилами.

Аудський хан дозволив Соммеру утекти. Соммер утік до джатів через річку Джумнка, де набрав новий загін. Англійці його і там дістали. Він утік до принца Раджпути в Джудпор. Там він створив нову армію на європейський лад, підкорив раджів Хітора і Абніла — та англійці і звідти його прогнали. Не армією, а натравивши на нього набоба. Соммеру довелось тікати.

Звідти він подався до хана Нуджуфа, в Делі, столицю Індії. Його повне ім'я Мірза Нуджуф-хан, Зульфікар, ал Давола, генерал Моголів та всемогутній міністр. Соммера прийняли з відкритими обіймами.

(— Два чоботи — пара, — втрутився солтис.)

Я його не гідний!

У перший же день у Соммера з'явилася можливість віддячити хану Нуджуфу за його гостинність. Вночі на палац напали маратські повстанці, які хотіли вбити хана. Соммер миттєво поспішив на допомогу і відбив повстанців. Повстанці були міцними горішками, входили в число відібраних імператорських загонів і якось наважилися захопити колишнього великого візира, який не платив їм, прив'язали його на пекучому сонці з непокритою головою, і тримали доти, доки він з ними не розрахувався.

(— Цього краще не записувати, бо ще наші солдати дізнаються, — пробурмотів не солтис, а великий князь.)

Визволений хан доручив Соммеру очолити військо. За короткий час він зібрав таку велику армію з туземців та європейців, що зміг підкорити джатів та їхню столицю Агру. Їхнього набоба Невіл Сінга він запроторив до фортеці Дейг, яка вважалась неприступною.

За такий тріумф імператор Делі призначив Соммера королем провінції Сердана. Ось так син трієрського торговця прянощами став королем. Справжнім правителем.

Прошу вас, панове, не нудьгуйте. Я мусив розповісти цю передісторію, аби роз'яснити, якими дивними шляхами водить нас доля. Хочу пояснити мотиви тяжких злочинів, опис яких для мене важкі муки: якщо я зможу переконливо розповісти про країну і нечувані обставини, кожен скаже: «Іди з миром! Це земля породжує гріхи,