Читати книгу - "Простір неспокою"

— Щоправда, вторинних ефектів я не розраховував, тільки глобальні характеристики.

— Домовилися. Зустрінься з Травицьким, нехай допоможе з апаратурою. Між іншим, Кирило добився у ВКР дозволу на свій експеримент, так би мовити, таймфаговий “мінівибух” для перевірки деяких міркувань “приватного порядку”, як він висловився. Потужність експерименту невелика, всього шість кларків, і дозволили його проводити на нашому полігоні в Австралії. Якщо бажаєш, можеш взяти участь не лише як інспектор, а й як ТФ-інженер. Але спершу маленька інспекційна поїздка місцями спорудження нових ТФ-антен, твоїх, до речі, антен, а там побачимо…

— До чого тут мої антени? Яке ми зараз до них маємо відношення?

— Найбезпосередніше. Ми відповідаємо за безпеку всього експерименту, а антени потрібні для вловлювання ТФ-відлуння від усіх зірок і мас тяжіння галактики. Вибух, як правило, утворює ударну хвилю, ТФ-вибух — ТФ-хвилю. — Томах засміявся. — Та що я тобі пояснюю, спеціалісту? Словом, антени впіймають відлуння вибуху, решта — справа теоретиків. Завдання зрозуміле?

— Так точно! — жартівливим тоном вигукнув Гнат. — Коли починати?

— Вчора, — не змигнувши оком, відповів Станіслав.

Два дні Гнат витратив на перевірку параметрів ТФ-вибуху в майбутньому експерименті “Галактичне просвічування”. Підтвердилися всі висновки спеціалістів і його власний про те, що вибух на Тритоні, супутнику Нептуна, де вирішили проводити експеримент, ніяк не відіб’ється на поселеннях людства в Сонячній системі. В перерахунку на еквівалент старовинної ядерної зброї він рівнозначний вибуху двохсот мільярдів атомних бомб, але оскільки його задумали здійснити під поверхнею Тритона на глибині тридцять кілометрів, то жодних видимих руйнувань рельєфу планети не повинно бути: вся енергія вибуху мала передатися ТФ-випромінюванню, яке вільно пронизує вміст планет і зірок.

Доповівши про наслідки аналізу, Гнат відбув на Меркурій, а звідти — на Плутон і Тритон: на всіх трьох планетах споруджувалися антени нового типу — кілометрові металеві голки, розраховані за його формулою. Інші три таких антени зводились у відкритому просторі: одна в поясі астероїдів, дві — над полюсами екліптики Сонячної системи. Через кілька днів він повернувся в управління і доповів про хід будівництва Керрі Йосу й Томаху, а заразом передав і всі побажання будівельників.

— І ще один момент, — сказав Гнат, ділячись враженнями. — Всі дослідницькі станції на Тритоні на час експерименту доведеться евакуювати. Хвиля коливання кори планети в місцях їх розташування досягне десяти-двадцяти балів. Куполи станцій не пристосовані до таких струсів.

— Евакуюємо, — кивнув Керрі. — Це нам по силі.

Гнат не став уточнювати можливості спецсектора і, одержавши дозвіл на участь в Австралійському експерименті, покинув відділ.

Аларіка все ще жила на Місяці, в центрі підготовки експедиції Реброва. До старту, призначеного на двадцяте травня, лишалося всього десять днів, і вона працювала майже цілодобово. Гнат досадував, мучився, що ніяк не вдавалося зустрітися з нею. До того ж передчуття якоїсь біди не полишало його ні вдень ні вночі, тому був настільки неуважний до роботи, що здивував навіть Томаха.

Дванадцятого травня Гнат прибув на Австралійський полігон УАРС разом зі Станіславом і Керрі Йосом.

Місце для проведення малого ТФ-вибуху, чи, як його на. зивали фізики, “експерименту пробудження”, вибрали на околиці полігону. Монтували установку не під землею, як на Тритоні, а на поверхні. Вигляд вона мала солідний: стометрової висоти рупор, що розширився в небі, ажурна в’язь конструкцій.

Представників відділу безпеки зустрічав Кирило Травицький, непоспішливий і, як завжди, ніби чимось засмучений. У Гната в душі заворушилося почуття провини, але Травицький, мудрий Травицький, котрий знав його, як рідного сина, не дав йому заглибитися в хащі самоаналізу. Привітавшись з усіма, затримав Гнатову долоню в своїй і сказав:

— Ти, звичайно, хочеш попрацювати на матеріалі?

— Хоче, хоче, — мовив Томах і з удаваною безтурботністю махнув рукою. — Мені він добряче надокучив, забирайте його до себе.

— Спихаєте? — теж напівжартома сказав Травицький, дорікаючи невідомо кому, і задумався. — Угловський працює на каскаді автоматики ініціатора, візьми на себе контроль управління, якщо… не втратив навичок.

Ще один маленький докір. Ромашину-інженеру. Але Ромашин-рятувальник сприйняв його як належне. Кирило Травицький мав підстави бути невдоволеним його вибором, хоч і висловлював свої почуття дуже коректно.

Керрі Йос і Томах залишилися з керівником експерименту, а Гнат, перш ніж рушити на свою ділянку, для ознайомлення обійшов будівництво навколо. Він був в універсальному робочому костюмі — голубувато-сірій куртці й таких самих штанях з автоматичним регулюванням температури — тож перевдягатися не довелося.

Конструктори, з якими він пропрацював пліч-о-пліч шість років, прийняли його без зайвих розпитувань, і, втішений таким їхнім ставленням, Гнат з головою поринув у роботу.

— Передовсім таке запитання. — Керрі Йос глянув просто в очі Травицькому. — Чому ви вирішили провести цей попереджувальний експеримент?

— Тому, що я злякався, — простодушно зізнався Травицький. — Науково обгрунтованої відповіді у мене нема, не сподівайтеся, є тільки передчуття, а це, самі знаєте, із сфери психічного суб’єктивізму.

— Але ж ВКР ви переконали, — наступав Керрі. — Як і Земплан. А їй подавай аргументацію, а не передчуття. Річ у тому, що в мене теж недобрі передчуття, і я б хотів їх розвіяти. Сподіваюся, ваш дослід малого вибуху розставить усі крапки над “і”, і великий експеримент на Тритоні пройде успішно.

— Я теж сподіваюся, — мовив Травицький.

— І все ж дивує, що Земплан пішов на витрати, пов’язані з цим дослідом. Наскільки мені відомо, є важливіші завдання, які вимагають більших витрат енергії та матеріалів. Адже в науковому плані ваш експеримент не вельми інформативний?

— Я б цього не сказав… Земплан пішов на витрати, бо втрутився відділ далекого координуючого прогнозу ВКР, — мовив Томах. — З’ясувалося, що збігаються думки двох різних організацій: