Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

Глава 16

Домін переховувався в барі готелю, потягуючи віскі,  —  попросив трохи хлюпнути для розхитаних нервів — і поглядав на годинник. Тільки що він знову мало ганебно не спалився, збираючись залишити машину на парковці готелю. Добре, його ділова напарниця не втрачала пильності.

— Ти що, Домін, дахом поїхав? — засичала вона, штовхаючи його в бік. — Хочеш покинути вантаж прямо на стоянці?

У нього вийшло підморгнути їй і з рознузданим видом зашепотіти у відповідь. І не заржати.

— Надійно схованим якраз є те, що знаходиться на очах, — і додав уже серйозніше: — Ну що ти, ні звичайно. Зараз тебе влаштую і поїду на зустріч.

— Так це все? Ми впоралися? — вона навіть підвелась на сидінні.

Домін задумався. Мабуть, ще рано.

 — Не зовсім. Частину скину тут, решту повеземо далі.

Вони доїхали швидко, по дорозі зупинялись тільки на обід і далі вже їхали без зупинок. «Мерс» хоч і не новий, але тягнув цілком пристойно, і незабаром вони вже кружляли по гірському серпантину. Зліва то виринало, то зникало море, по-весняному синє, за горами ховалося сонце, і настрій у Максима був пречудовий. Залишалось лише вдало його маскувати.

В готелі оселилися швидко і без пригод, Макс вибрав готель простіший, щоб не бентежити Діну, і так менше шансів зустріти когось із знайомих. Нічого, наступного разу він повезе її в нормальний готель, їй сподобається, до хорошого швидко звикаєш...

Потім він витримав ще один невеликий, але палкий бій, коли Діна виявила, що вони будуть жити в одному номері, де є тільки одне ліжко, хоч і широке. Здалася вона тільки тоді, коли Домін звинуватив її в невиконанні умов договору, де вона взяла на себе зобов'язання зображати його пару, а яка ж вони, до бісової бабусі, пара, якщо поселяться в окремих номерах? А раптом за ними стежать?

Щоб помиритися, Максим запропонував їй першій йти в душ. Ображено сопучи і пихкаючи, вона почала ритися в своїй сумці, а потім обходила його по стінці, ховаючи руки за спиною, хоча Домін давно про все здогадався. Що ж, на цей раз знову в прольоті, але в усьому везти не може. І на свій подив виявив, що це його абсолютно не напружує. Одне не зрозуміло, чому Діна його так відчайдушно соромиться?

Він тому й втік, не лише щоб передати неіснуючий вантаж неіснуючому партнеру, а ще й щоб дати їй можливість спокійно вийти з душу і розкласти речі, а не ходити по стінці, ховаючи прокладки за спиною. Адже вона не моралістка якась, а цілком нормальна дівчина, чому ж так старанно вдає, ніби він поняття не має, що таке червоний день календаря для жінки? Мабуть, звикла спілкуватися з одними шмаркачами на зразок свого Влада, а Максим для неї надто дорослий чоловік.

Одне безсумнівно підкупляло Макса — все це було щиро, без краплі манірності чи акторської гри, інакше він би вже давно відчув фальш. І ще він знав абсолютно точно, він більше пальцем не торкнеться її проти її волі, тільки коли вона сама захоче. А вона обов'язково захоче, тут він докладе всіляких зусиль.

Глянув на годинник — він вже встиг би розвантажити пів-фури, Макс допив віскі і попрямував до їхнього номеру. Йому сподобалось, як це звучить — їхній номер, у них вже з'явилося щось спільне, це безперечно можна було назвати прогресом.

Діна зустріла його, як з розвідки боєм, заглядаючи в очі і мало не повиснувши на шиї з німим запитанням «Як все пройшло?». У нього вийшло стримано кивнути і закритись в душі. Все це, звичайно, чудово, але її вологе волосся, що спадало на спину, породжувало усередині нього і не тільки зовсім не ті очікування, яким судилось сьогодні виповнитися. Тому Макс постарався взяти — гаразд, нехай буде волю, — в кулак і поліз під холодний душ.

Коли він вийшов з ванної кімнати, Діна вже стояла мало не на порозі повністю готова до виходу. Вона була в світлій сукні, яка, на погляд Доміна, могла б бути на добрячих десять-двадцять сантиметрів довше. Загальне враження це не зіпсувало б, зате нервову систему Максима істотно зберегло. Макс натягнув джинси, білу футболку, закинув в рюкзак рушник і вийшов з номера, прихопивши по дорозі Діну.

Сталося те, чого він побоювався. Варто було вийти з готелю, як всі зустрічні чоловіки начебто по команді почали витріщатись на його дівчинку, і це потроху починало виводити його з себе.

— Діно, ти не могла надіти щось не таке коротке? — він дуже старався, але все одно прозвучало невдоволено. — І волосся б підібрати не завадило.

 — Це не коротке плаття, Макс, воно всього на десять сантиметрів вище колін, — заперечило нахабне дівчисько і продовжило крокувати поруч, обхопивши обома руками його лікоть. Розумна яка на височенних підборах, без них вона ледь діставала йому до підборіддя.

— Значить, у тебе коліна вище, ніж у людей, — не здавався Домін, ледве стримуючись, щоб не зупинитись і не почати осмикувати на ній сукню.

— Перестань бубоніти, як старий пердун, Домін, — смикнула вона його за лікоть, — на нас ніхто не звертає увагу, це все твоя буйна уява.

— Та ти тільки подивися на тих двох, вони трохи шиї не вивернули, — обурювався Максим, при цьому міцно стискаючи її руку, щоб ненароком не вирвалась. — А якщо той лисий очкарик не перестане на тебе витріщатись, я натягну йому окуляри на дупу.

— Максе, якби я знала, що ти такий консерватор, то краще б залишилась в номері. Ти пропонуєш мені носити довгі сукні, наглухо застебнуті і з довгими рукавами? Може, мені ще надіти паранджу?

Домін зупинився, роздивляючись її і, завівши за вухо локон, серйозно заявив:

— Гарна думка, радість моя. Я дізнаюсь, де її можна взяти.

— Не переймайся, я знаю де, — Діна потягла його за руку, — у мого дядька в селі пасіка. Я попрошу у нього таку штуку, яку він одягає на голову, щоб бджоли не жалили. До мене й близько ніхто в такому вбранні не підійде.

Вони сміялись всю дорогу до набережної, здавалось, Діна освоїлась за цілий день, проведений разом, і переконалась, що Макс веде себе як порядний хлопець, не нахабніє і не пристає. Повечеряли в ресторані біля моря, а потім вирушили гуляти по довжелезній морській набережній.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍