Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

18. Андрій

— Ні-і, — заперечливо хитаю головою і заливаю всю рідину в рот.

— Босе, ти знущаєшся? — Шрам ледь не смикається від чергової моєї відмови.

Охоронець починає нервувати, адже в чому в чому, а в місцях, де є гарні дівки, він знавець.

— Не хочу, — випиваю другу, поки дівки розмірено цокають підборами на вихід.

Приглушена музика та міцний алкоголь трохи розслаблюють. Я вередую і визнаю це. Ось тільки це все — не те, що мені потрібно.

— Ти одружитися зібрався? — майже шепоче, за що отримує попереджувальний погляд. — А що не так? — чухає лисину. — Це вперше, що ти бабу собі не можеш обрати, там одна чи дві лишилися.

— Давай, — махаю рукою, підтверджуючи слова.

Це все не те. Хоча дівчата відбірні, кров із молоком. Не подобається — хоч убий! Та не така висока, інша не така струнка. Перша надто смаглява, друга надто бліда, у третьої очі не так блищать. Якась думка черв'яком копошиться у кутку свідомості та спокою не дає. Хочу спіймати її та добре обміркувати, але все ніяк не виходить. А алкоголь цьому ніяк не сприяє.

Чортихнувшись, Шрам іде по останню партію, навстіж відчинивши двері. Мені вже навіть не цікаво, що там. Ну чи хтось. Я просто сиджу за інерцією і вже знаю, що ніхто мені сьогодні не підійде.

Несподівано мій погляд чіпляється за щось знайоме. До болю знайомі риси, і в грудях одразу таке різке печіння, немов хтось розпечений штир між ребер всадив. Я навіть сідаю рівно, побачивши профіль Стаса. Відкидаю склянку і ривком підводжуся. Сука! Не може бути!

Серце швидше перекачує кров, хоча як кров — злість, гнів і спрагу. А хочу я багато чого. Від: згадати старі часи, так і писати історію тут і зараз. Зриваюся з місця і за кілька кроків долаю відстань між нами. У вухах шумить, чи то від гніву, чи то…

— Яка зустріч, брате, — уїдливо усміхаюся, вкладаючи в останнє слово всю отруту, що накопичилася в мені за час розлуки.

Ривком повертаю його до себе, впиваючись поглядом в обличчя того, хто був мені ближчий і дорожчий за всіх. У того, кого я надто глибоко пустив у свою душу.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍