Читати книгу - "Мій коханий ворог, Alek Sandra"

24. Весілля Анфіси

Віолла несподівано зірвалася із ліжка. Чорт забирай, вона знову це зробила. Знову... Спочатку вона не зрозуміла, де знаходиться, адже штори на вікнах були щільно затягнуті і в кімнаті було темно. Вона встала із ліжка і ледь не підвернула ногу послизнувшись на порожній пляшці, що валялася на підлозі. Віола відкрила штори і полуденне сонце її осліпило. Вона прикрила очі і схопилася за голову, яка різко заколола від кількості випитого алкоголю напередодні. Вона пішла у ванну, щоб вмитися. На підлозі валявся ще досі мокрий рушник, вона глянула в зеркало. У неї був жахливий вигляд, розтріпане волосся, розмазана туш, губи були червоними і ще досі пекли від пристрасних поцілунків. Їй стало погано, вона підбігла до унітазу і знову вирвала.

- Чорт забирай, мабуть час вже зав'язувати із алкоголем, а то так і вмерти можна! - подумала вона, а перед очима промчалися сцени із минулої ночі:

- Чорт забирай! Клятий Антон! Віоло, яка ж ти ідіотка! Ну що ти твориш? Знову... І знову... І знову... Прийди до тями вже, дурепо! Ви просто були п'яні! - вона поплескала мокрими долонями себе по щоках і вмилася холодною водою. Вона знову намагалася спихнути усе на алкоголь, адже не хотіла визнавати, що ще досі кохає Антона. Що її тягне до нього, як магніт. І знову він пішов... Пішов не сказавши ні слова. Як завжди, по-англійськи... Козел! І на що розраховувала вона? Вони точно не створені одне для одного, треба негайно поставити крапку.

Віола знайшла свій телефон, він був повністю розрядженим. Вона підключила його до розетки, щоб він трохи підзарядився і пішла у душ. Вийшовши із душу, помита і закутана у чистий рушник, вона увімкнула телефон. Їй одразу прийшло смс у What's up від Ані, в якому було сказано, що у Святослава все добре і вони повернуться завтра додому. І купа фото з рибою, яку її син наловив із дідусем. Від фото риби її знову ледь не знудило, коли вона уявила її запах. Більше всього вона не любила її чистити. Добре, що у неї була хатня робітниця, яка цим займалася. Вона набрала сина, кілька хвилин поговорила з ним. Святослав запевнив її, що він чемний і в них все добре. Сказав, що скучає і любить її та поклав слухавку.

Добре, що він приїде завтра і не побачить цього безладу вдома. Зараз спальня його мами була схожа на кімнату якоїсь алкашки. На підлозі валялися порожні пляшки із вина і бокали, червона пляма від вина на улюбленому білому пухнастому килимі, обгортки від "Raffaello", зелені виноградинки розсипані як намисто по всій підлозі. Треба терміново замовити клінінг, здати вчорашню сукню в хімчистку і купити свіжих продуктів. От чорт, ще сьогодні у неї був запис на манікюр і вона мала встигнути забрати нову сукню на завтра із салону. Вона глянула на телефон, у неї залишалося мало часу, треба швидко збиратися і бігти на манікюр.

Цілий день вона була зайнята, манікюр, салон краси, забрала сукню, зустріч із клієнтом і нарешті вечеря у ресторані. Вона замовила собі салат "Цезар", картопляне п'юре, стейк із телятини і келих червоного вина. Колір вина, гармонійно поєднувався з її елегантним новим бордовим манікюром. Нарешті, вона глянула на телефон, жодного пропущеного за день від Антона, окрім смс з вчорашнього вечора:

- От, козел! Він що думає, що я його чергова подружка? До якої він може приходити тоді, коли захоче! Покидьок! - подумала вона, а вголос сказала:

- Рахунок, будь ласка!

Через хвилину офіціант вже стояв біля неї:

- Ваш рахунок! - простягнув він їй папірець. Вона зробила ще один ковток вина, залишивши на келиху слід від своєї помади. Відклала у бік столові прибори і протягнула грубу купюру, яку щойно дістала із свого клатча, хлопцю:

- Решти не треба! - вона елегантно встала і накинула клатч на своє плече. І впевнено, як ніколи, вийшла із ресторану, ловлячи на собі легкі погляди незнайомців. Чоловіки дивилися на неї із захопленням, а жінки із заздрістю.

- Щиро дякую, пані! - хлопець-офіціант тихо промовив їй в слід із роззявленим ротом.

В її будинку була ідеальна чистота, клінінгова компанія за три роки співпраці, ще жодного разу її не підводила. Проте, в її домі було порожньо. Антон, так і не подзвонив їй, навіть не написав, а вона вирішила, що більше не буде взагалі з ним спілкуватися. Їй вже час зупинитися, поки ще не занадто пізно. Завтра на весіллі Анфіси, вони побачаться востаннє і вона зробить вигляд, що вони взагалі не знайомі. Потім він звалить в Штати і нарешті усе закінчиться...

***

Антон цілий день був зайнятий. У нього навіть не було часу подзвонити Віолі. Вони з Сан Саничом провели допит, але підозрюваний ніяк не хотів зізнаватися, хто його найняв. Він заперечував свій зв'язок з Єлизаветою, але підтвердив, що стежив за будинком Віоли і надсилав анонімні записки Антону. На питання, для чого він це робив, він відповів чітко, що був таємно закоханий у Віолу. Раніше, коли він працював у кур'єрській службі, то часто бував у неї в офісі. Про його попередню роботу були офіційні дані в роботодавця і офіційні папери, які засвідчували про тісну співпрацю з компанією "FOX". Але у цій справі, була одна нестиковка... Як з'ясувало слідство, дружина підозрюваного проживала закордоном, а син навчався в іноземному коледжі. Виникало питання, як простий кур'єр міг дозволити собі таку розкіш? Треба було копати далі!

- Антон, можеш вже їхати до батька в лікарню. Його якраз сьогодні виписують. Але, будь ласка, поки що нічого не кажи йому. Завтра в твоєї сестри весілля, поговоримо про наші справи після нього. - сказав йому Сан Санич.

- Я можу сказати Олегу, щоб він забрав його і залишитися тут із вами. - запевнив його Антон.

- Не потрібно, синку! Я поки попрацюю над цією справою один. Олегу і тобі теж треба відпочити, завтра великий день! І зараз ти потрібен батьку! Не будь із ним таким суворим! Насправді цей старий, не такий уже й поганий. Він просто хоче здаватися таким. Повір, я знаю! - він поплескав Антона по плечі.

- Добре, я піду! Може мені й справді варто переглянути своє ставлення до мого батька? Я теж не найкращий син..! До речі, ви прийдете на весілля Анфіси? - перед виходом запитав його Антон.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍