Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"

Частина 31

Захар

Настя із захопленням розглядала все навколо, намагаючись дихати якнайглибше. Як же я її розумів у цей момент, за останні п'ять з половиною років вже й забув, що повітря може бути настільки приємним і насиченим потоками магії.

Найкраща академія темних сил гордо височіла над містом, жителі Чарита вже давно звикли до її сусідства. На приїжджих вона справляла гнітюче враження. Та й впринципі темну сторону мало хто вважав приємним місцем, ну крім тих хто жив тут, або мав темний дар. Ми навпаки задихалися на боці світлих, там було надто світло і надто задушливо, і часто нудило від деяких створінь, і від їхньої вивернутої світлом логіки. Не дивно, що Еріан вирішив залишитися щоб очолювати раду темних, а не повернувся назад до своїх світлоносних родичів.

Насамперед необхідно зайти в банк "Золотий вінець", як говорила їх реклама, то мої кошти в надійних руках, не залежно від мого місця знаходження, і що мої вклади ніхто не потурбує, а навпаки примножать. Незважаючи на таку ранню годину, службовці вже були на місці, це свого роду був безпрограшний хід. Перший банк який працював без вихідних, з самого світанку до заходу сонця. Тому навіть вампіри, які вкрай не любили денне світло, користувалися їхніми послугами.

-Містер Харон, радий вас бачити. - нам назустріч поспішав кремезний гном, що запакував свою незграбну фігуру в камзол за останньою модою. На ньому він виглядав  безглуздо, але старому Гонасу це зовсім не заважало - Давно ви не заходили. Як здоров'я ваших батьків?

Це все данина гномової ввічливості, за будь-якої зручної та незручної нагоди уточнювати про здоров'я найближчих родичів клієнта, тим самим показуючи свою прихильнісь до них. Чим більший внесок у банку, тим більше родичів ці милі гноми знають, тому деякі відчували сумнівне задоволення звітувати про здоров'я всіх рідних поіменно, аж до десятого коліна. Гонас займався справами ще моїх батьків, тому цілком логічно, що саме йому я доручив стежити і за власними коштами.

-Вони у повному здоров'ї. - ввічливо відповів, потискаючи сильну, непропорційно велику долоню.

-Радий чути, старший містер Харон давно до нас не заглядав.

Старий пройдисвіт допитливо дивився на мене. Все зрозуміло, значить сімейна скарбниця порожня вщент, і останнім часом батько її не поповнював, що вкрай сумно.

-Впевнений незабаром він вас навідає.

Точніше, незабаром мати струсить зі своїх синів кошти на утримання. Батькові зайнятому своїми дослідженнями в галузі некромантії, не завжди є справа до домашніх турбот, тим більше до такої дрібниці, як кошти на існування. Містер Гонас квапливо йшов попереду, показуючи нам шлях.

-Ми вже почали турбуватися чи з'явитеся ви, ваші батьки подали прохання щоб ваш рахунок був переписаний на їхнє ім'я.

У мене все всередині похололо, якщо вони це зробили, то зараз мій рахунок може бути вичавлений насухо. Але мої страхи розігнала фраза гнома.

-Але ми вирішили почекати ще не менше десяти років перед тим, як винести рішення. Ви ж знаєте, як нам дорога репутація серед наших клієнтів.

Ще раз переконався в тому, що правильно вчинив, коли вирішив внести саме сюди свій перший прибуток. Ми увійшли до великого, обставленого за гномовими традиціями кабінету. Почув як позаду мене зітхнула Настя. Я її розумів, не кожен витримає подібну пишність у вигляді позолоченої ліпнини де тільки можна, і вражаючу своєю важкістю та монументальністю меблів.

-Сідайте містер Харон. Ваша супутниця буде присутня?

Він придирливо глянув на дівчину, намагаючись оцінити ким вона мені доводиться, побоюючись помилитися у своїх припущеннях. Те що наш рід перебував в опалі аж ніяк не скасовував того факту, що ми були нащадками первородних демонів, і що у кожного з нас була друга сутність.

-Можете говорити при ній.

Гном насупився сильніше, але завів промову про стан моїх справ, які виявилися кращими, ніж очікувалося. Куплена земля справді всі ці п'ять років приносила чималий дохід, що з кожним роком зростав. Після завершення наміченого варто впритул зайнятися своїми справами. Як я зрозумів, керуючий під власну відповідальність почав вирощувати особливий сорт пшениці, яку роздобув у пресвітлих ельфів, яким шляхом залишилося загадкою. Випічка з цього борошна була вища за всілякі похвали, і зараз усі в Чариті прагнули отримати контракт на поставки зерна. До того ж вівці, яких я особисто привіз із далекої Шандрії, ледь домовившись із вождем місцевого племені, давали найтоншу вовну. У результаті зараз я мав гроші для того, щоб купити половину Чарита, і батьки були обізнані про це. Напевно саме тому батько наполягав про моє відновлення в академії, оскільки в не залежності від віку, на час навчання потрібен був опікун, який міг би розпоряджатися всіма справами адепта темних сил. Справа в тому, що ненавчений маг вважався не в змозі керувати своїми справами. І те, що в мене вже була освіта, не вирішувало проблеми. В свій час мені вдалося обійти це правило, найнявши грамотного керуючого, який і був моїм діловим опікуном. Але, можливо, вони щось вигадали цього разу.

Настя

Ми вийшли з банку, а я досі не могла прийти до тями від побаченого. Гноми виявилися практично такими як я їх собі й уявляла – маленькі, кремезні, з великою окладистою бородою. Навіть парочка зустрінутих гномок були хай і з невеликим, але помітним пушком на обличчі, який був акуратно причесаний, а невеликі чорненькі вусики підстрижені так, щоб губи все ж таки були видно.

Зі ступору мене вивів голос Захара.

-Нам потрібні коні. Пішки довго добиратимемося до мертвого лісу, а я сподіваюся доїхати до кордону вже надвечір.

Він був задоволений розмовою з містером Гонасом, який крутився навколо нас, як курка біля своїх курчат.

-Я не вмію їздити на коні.

Я не те що не вмію, я навіть не підходила близько до цих шляхетних, але від цього не менш страшних тварин. Не знаю чому вони вселяли мені несвідомий страх. Можливо своїми розмірами, можливо, причина була в тому, що ще в глибокому дитинстві мене вкусив невеликий поні, який на той час мені здавався величезним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍