Читати книгу - "Запасна наречена. У відпустку в інший світ, Анна Лерой"

— У мене теж, — хмикає він. — Але це нормально якраз. Нічого, поп'єш травичок, полегшає. 

— Яких ще травичок?!

— Спеціальних, — явно знущається він, але все ж нарешті дає мені те, що потрібно. — Я зараз і справді маю йти, це важливо, але віддаю на розтерзання свою маму. Вона більш досвідчений оповідач, до того ж я тоді малий був, а вона учасник і свідок, так би мовити. Поставиш їй всі-всі запитання.

— А чого це ти якийсь задоволений став? — з підозрою поглядаю на нього, бо дивно — то він був блідий, як крейда, а тепер справжня усмішка з'явилася, хоч і зморщується, потираючи скроню.

— Та-єм-ни-ця, — підморгує він і вибігає з кімнати, я навіть не встигаю щось заперечити. Хлопчисько!